Колись давно, коли бажання ще справджувалися, жив собі король, у якого були прекрасні дочки. Наймолодша була такою вродливою, що навіть сонце, яке бачило безліч див, завмирало від подиву, коли світило на її обличчя.
Поруч із королівським замком розкинувся великий темний ліс, а в ньому, під старою липою, було глибоке джерело. У спекотні дні принцеса приходила до нього, сідала на край криниці та гралася своєю улюбленою золотою кулькою – підкидала її вгору і ловила.
Але одного разу сталося лихо: кулька вислизнула з її рук, упала на землю і покотилася прямо у воду. Принцеса схилилася над криницею, та кулька зникла в темній глибині. Вона засмутилася і почала гірко плакати.
— Чому ти так голосно ридаєш, принцесо? — пролунав несподівано тоненький голосок.
Принцеса глянула вниз і побачила маленьке жабеня, яке визирнуло з води.
— Ой, це ти, мале водяне створіннячко? — здивувалася вона. — Я плачу, бо моя золота кулька впала у воду.
— Не сумуй, я можу її дістати, — сказало жабеня. — Але що ти мені за це даси?
— Усе, що захочеш, любе жабеня, — відповіла принцеса. — Мої перли, коштовності, навіть золоту корону!
— Не потрібні мені ні перли, ні корона, — сказало жабеня. — Але якщо ти любитимеш мене, приймеш у свої ігри, дозволиш сидіти поряд із тобою за столом, їсти з твого золотого посуду та спати на твоїй подушці – тоді я дістану тобі кульку.
— О, так, так, я обіцяю! — швидко відповіла принцеса, хоча в думках посміялася: «Ну й дурненьке! Воно ж лиш жабеня, не може бути мені другом!»
Жабеня миттєво пірнуло в глибину. За мить воно вигулькнуло з кулькою в роті та викинуло її на траву. Принцеса схопила свою іграшку й щодуху побігла до замку, навіть не глянувши на маленького рятівника.
— Почекай! — квакнуло жабеня. — Візьми мене з собою!
Але вона навіть не обернулася.
Наступного дня, коли принцеса обідала разом із королем, раптом у коридорі почулися тихі кроки: пліп-плоп, пліп-плоп. Потім у двері постукали, і пролунав знайомий голосок:
— Принцесо, найменша,
Двері відчини мені.
Не забула ти, що вчора
Обіцяла біля криниці мені?
Принцеса побіліла від страху і мовчки залишилася на місці. Король здивовано подивився на неї:
— Дитя моє, що сталося? Чого ти боїшся?
— Ой, тату, це противне жабеня, — скривилася принцеса. — Вчора воно дістало мені золоту кульку, і я пообіцяла йому дружбу, але ж я не думала, що воно прийде до палацу!
Король суворо сказав:
— Якщо ти дала слово, то повинна його дотримати. Відчини двері.
Принцеса неохоче виконала наказ. Жабеня застрибало до столу і попросило:
— Посади мене поруч із собою.
Вона здригнулася, але король наполіг. Тоді жабеня сказало:
— Підсунь свою золоту тарілочку ближче, давай їсти разом.
Принцесі їжа більше не смакувала, але вона зробила, як просило жабеня. Після вечері воно сказало:
— Я стомилося. Віднеси мене у свою кімнату, хочу спати.
Принцеса розплакалася – їй було огидно навіть доторкнутися до маленької істоти, але король гнівно сказав:
— Ти не маєш права зневажати того, хто допоміг тобі!
Принцеса взяла жабеня двома пальцями, віднесла до кімнати й поклала в куток. Але воно підстрибнуло й прошепотіло:
— Мені холодно… Підніми мене до себе в ліжко!
— Ні! — вигукнула вона.
— Якщо ти не зробиш цього, я скажу королю, — нагадало жабеня.
Тоді принцеса в розпачі схопила його і з усієї сили кинула об підлогу:
— Відчепись від мене, бридке створіння!
Але щойно жабеня торкнулося землі, як у кімнаті засяяло світло – і перед принцесою постав гарний юнак з добрими очима.
— Дякую тобі, принцесо! — усміхнувся він. — Я був зачарований злою чаклункою, і тільки ти могла мене врятувати.
Наступного ранку до палацу під’їхала карета, запряжена вісьмома білими кіньми. Візник, вірний слуга принца, зустрів їх із радістю, бо довгі роки чекав на звільнення свого господаря.
Коли вони рушили дорогою, з карети тричі почувся тріск.
— Карета ламається! — вигукнув принц.
— Ні, мій пане, не карета,
Це серце моє скуте болем,
Бо довго ти був жабеням,
Сидів один у темній криниці.
Ось так закінчилася ця казкова історія. А принцеса більше ніколи не давала обіцянок, яких не збиралася виконувати.
Сюжет із зачарованим принцом та магічним перевтіленням можна також знайти в казці «Красуня і Чудовисько» – зачароване чудовисько виявляється принцом, а його звільняє любов дівчини.
