Жив колись король, у якого було дванадцять доньок. Усі вони були прекрасними, наче квіти, а наймолодша була особливою красунею. Вони жили разом у великій кімнаті, де ночами спали в своїх ліжках. Але щоранку король зауважував, що їхні черевички були зовсім стоптані, ніби дівчата всю ніч танцювали.
Король дивувався цьому та оголосив:
– Хто дізнається, де мої доньки танцюють вночі, той може обрати одну з них за дружину та стане моїм спадкоємцем. Якщо ж хтось спробує й не розгадає таємницю за три дні та ночі, то втратить голову.
Багато сміливців приходило спробувати свої сили, але ніхто не зміг розгадати, де принцеси проводили ночі.
Одного дня прийшов старий солдат. Його поранили у війні, і він більше не міг служити. У нього не було ані грошей, ані дому, але він вирішив спробувати щастя. У дорозі він зустрів стареньку жінку, яка спитала, куди він іде.
– Хочу дізнатися, де королівські принцеси танцюють ночами, – відповів солдат. – Або розбагатіти, або загинути.
– Це не так уже й складно, – мовила жінка. – Ось тобі чарівний плащ. Якщо надягнеш його, станеш невидимим і зможеш слідкувати за принцесами. Також тобі слід не пити вина, яке вони тобі запропонують, бо воно присипляє.
Солдат подякував і вирушив до замку.
Солдат прийшов до короля та заявив, що спробує розгадати таємницю принцес. Його прийняли, і вночі провели до кімнати, що була поруч зі спальнею дівчат. Перед сном старша принцеса принесла йому келих вина, але солдат, пам’ятаючи пораду старенької, лише зробив вигляд, що випив, а сам вилив напій у квітковий горщик. Потім ліг у ліжко та прикинувся, ніби заснув.
Принцеси сміялися, шепочучи одна одній:
– Цей не розгадає нашої таємниці!
Старша принцеса підійшла до ліжка солдата, нахилилася над ним і сказала:
– Він спить так міцно, як і всі інші.
Потім дівчата почали вдягати свої найкращі сукні та прикрашати волосся, готуючись до танців. Наймолодша принцеса занепокоїлася:
– Щось не так, мені здається, що сьогодні нас викриють!
– Ти що, дурненька? – відповіла старша. – Усі вже заснули, і цей теж!
Коли принцеси закінчили збиратися, старша підійшла до свого ліжка й тричі постукала по ньому. Ліжко повільно відсунулося, і відкрився таємний хід під підлогою. Принцеси по черзі спустилися вниз, а солдат тим часом накинув чарівний плащ і пішов слідом, невидимий для них.
Дівчата спускалися довгим коридором, доки не опинилися в чарівному лісі, де всі дерева мали срібне листя. Солдат зламав гілочку одного дерева, і гучний тріск налякав наймолодшу принцесу.
– Що це було? – злякано спитала вона.
– Напевно, лише вітер, – запевнила старша сестра.
Далі вони дійшли до лісу, де дерева були з золотим листям, а потім – з діамантовим. Солдат у кожному лісі ламав по гілочці, аби мати доказ. Зрештою, вони дійшли до озера, де на кожну принцесу чекав човник із принцом. Всі сіли в човни й попливли до величезного замку, де почалися розкішні танці.
Солдат також пішов у замок, і хоча він був невидимим, принцеси відчували щось незвичайне. Принци дивувалися, чому їхні човни стають важчими, а солдат сміявся про себе.
Принцеси танцювали всю ніч безперестанку, доки їхні черевички не стали зовсім стоптаними. Потім вони повернулися тим самим шляхом додому. Солдат непомітно випередив їх і ліг у своє ліжко, наче нічого не сталося.
На наступний ранок король викликав солдата до себе й запитав:
– Ну що, ти дізнався, куди ночами ходять мої доньки?
Солдат поклонився і відповів:
– Так, ваша величносте.
Король був здивований, але вирішив вислухати історію солдата. Той розповів про чарівний підземний хід, срібний, золотий та діамантовий ліси, човники з принцами та замок, де принцеси танцюють усю ніч, поки не стопчуть черевички. На доказ своїх слів солдат показав гілочки з чарівних дерев і стоптані черевички принцес.
Принцеси, зрозумівши, що їх викрито, не мали іншого вибору, як зізнатися в усьому. Король, дотримуючись обіцянки, сказав солдатові:
– Тепер ти можеш обрати одну з моїх доньок собі за дружину!
Солдат подумав і обрав найстаршу принцесу, адже вона була найрозумнішою. Король благословив їхній шлюб, і скоро відбулося гучне весілля.
Що ж до принців із підземного замку, то вони більше ніколи не з’являлися. А підземний хід закрили назавжди, щоб таємні пригоди принцес залишилися в минулому.
Солдат і його нова дружина жили довго й щасливо, а королівство стало ще щасливішим, адже таємниця була розгадана.
Кінець.
Мораль казки “Дванадцять танцюючих принцес”
- Секрети рано чи пізно розкриваються. Брехня чи приховування правди, як у випадку принцес, рано чи пізно стають відомими, навіть якщо це здається неможливим.
- Сміливість і кмітливість винагороджуються. Солдат, використовуючи свій розум, мужність і магічний плащ, розкрив загадку та отримав нагороду.
- Не все те, що виглядає привабливим, є правильним. Принцеси прагнули нічних розваг у чарівному підземному світі, але їхнє захоплення було небезпечним і вимагало розумного втручання.
- Довіра та взаємодопомога ведуть до успіху. Солдат не впорався б без допомоги старої жінки, яка дала йому поради та магічний предмет.
Казка вчить цінувати правду, розум і підтримку інших, показуючи, що мудрість і доброта можуть допомогти здолати будь-які труднощі.
