Жив собі колись старий ослик. Він багато років працював на млині, носив мішки з зерном, але одного дня хазяїн сказав:
— Ти вже старий, ослику, не можеш працювати. Піду куплю нового.
Ослик засмутився. “Куди ж мені подітися?” — подумав він. Але потім згадав:
— Чув я, у місті Бремені люблять музику! Піду туди й стану музикантом!
І він весело затупав дорогою.
Йшов ослик, аж бачить — лежить песик біля паркана й тяжко зітхає.
— Чого сумуєш, песику? — запитав ослик.
— Ох, — відповів песик, — я стеріг двір, гавкав на чужих, а тепер старий став. Хазяїн сказав, що я йому не потрібен. Що мені робити?
— Ходи зі мною до Бремена! — гукнув ослик. — Будемо музикантами разом. Я співатиму, а ти гавкатимеш у ритмі!
Песик зрадів, загавкав весело й побіг за осликом.
Йшли вони вдвох, коли раптом почули нявкання. Дивляться — котик сидить на камені й лапкою сльози витирає.
— Що сталося, котику? — спитав ослик.
— Мяу… Я ловив мишей, грівся біля печі, а хазяйка сказала, що я вже не спритний, і вигнала мене, — схлипнув котик.
— Не плач, котику! — сказав песик. — Ходи з нами до Бремена. Будеш м’яукати пісні, як справжній співак!
Котик повеселішав, замурчав і приєднався до друзів.
Троє йшли далі, аж бачать — півень на паркані кукурікає, але якось сумно.
— Чому не радісно співаєш, півнику? — запитав ослик.
— Ку-ку-рі-ку… Хазяйка хоче мене в суп пустити, бо я старий став, — зітхнув півень. — Оце востаннє співаю…
— Не сумуй! — гукнув котик. — Іди з нами до Бремена. Твоє кукурікання — найкраща музика для нашого гурту!
Півень розправив крила, закукурікав бадьоро й стрибнув до компанії.
От ідуть вони вчотирьох: ослик гикає “і-а, і-а”, песик гавкає “гав-гав”, котик мурчить “мяу-мяу”, а півень співає “ку-ку-рі-ку”. Дійшли до лісу, вже вечір настав, і побачили хатинку. А в тій хатинці — розбійники! Сидять за столом, їдять пиріжки, п’ють компот і сміються:
— Ха-ха! Ми награбували цілу торбу скарбів!
Ослик шепнув друзям:
— Давайте їх проженемо й самі в хатинці заночуємо!
— Як же ми їх налякаємо? — здивувався песик.
— А отак! — ослик став біля вікна, песик заліз йому на спину, котик — на песика, а півень — на котика. І разом як закричали:
— І-а-а-а! Гав-гав! Мяу-мяу! Ку-ку-рі-ку!
Розбійники злякалися — подумали, що це чудовисько страшне! Повискакували з хати й утекли в ліс, аж п’яти засвітили.
Друзі зайшли в хатинку, повечеряли пирогами й лягли спати: ослик біля дверей, песик на килимку, котик на печі, а півень — на шафі.
Опівночі один розбійник повернувся подивитися, що сталося. Зайшов тихенько, а ослик як копне його ногою — бах! Песик як укусить за ногу — гав! Котик як стрибне на голову — мяу! А півень як закричить — ку-ку-рі-ку! Розбійник закричав:
— Рятуйте! Тут ціла банда чудовиськ!
І втік назавжди.
А наші друзі зраділи: хатинка тепер їхня! Вони так і залишилися там жити. Щодня співали свої пісні: “і-а”, “гав-гав”, “мяу-мяу”, “ку-ку-рі-ку”. І хоч до Бремена не дійшли, стали справжніми музикантами — найкращими в лісі!
Казки з подібним сюжетом до “Бременських музикантів”:
“Сірко” (українська народна казка) – про старого пса, якого виганяють з дому, але вовк допомагає йому повернути прихильність господарів.
“Пан Коцький” (українська народна казка) – про старого кота, який стає «страшним звіром» завдяки випадковим подіям і переляканим лісовим мешканцям.
“Коза-дереза” (українська народна казка) – про хитру козу, яка обманом займає чужу хатинку, але зрештою її виганяють.
“Котик і півник” – про дружбу кота й півня та хитрість, яка допомагає врятувати друга.
