Жила собі стара жінка. Раз вона підмітала свою хатину і знайшла маленьку шестипенсову монету.
— Що ж мені робити з цією монеткою? — подумала вона. — Піду на базар та куплю маленьке поросятко.
Так і зробила. Повертаючись додому, дійшла вона до паркану. Але поросятко вперто не хотіло перелазити через нього.
Пішла жінка трохи далі й зустріла собаку.
— Собачко, собачко! Вкуси поросятко! Бо поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але собака відмовився.
Пішла вона ще далі й зустріла палицю.
— Палице, палице! Вдар собаку! Бо собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але палиця не захотіла.
Далі зустріла вогонь.
— Вогнику, вогнику! Спали палицю! Бо палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Та вогонь не схотів.
Пішла далі й зустріла воду.
— Водичко, водичко! Загаси вогонь! Бо вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але вода не захотіла.
Далі зустріла вола.
— Воле, воле! Пий воду! Бо вода не гасить вогонь; вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Та віл не захотів.
Зустріла вона м’ясника.
— М’яснику, м’яснику! Забий вола! Бо віл не п’є воду; вода не гасить вогонь; вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але м’ясник відмовився.
Зустріла мотузку.
— Мотузко, мотузко! Повісь м’ясника! Бо м’ясник не хоче вбити вола; віл не п’є воду; вода не гасить вогонь; вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але мотузка не захотіла.
Далі зустріла щура.
— Щуре, щуре! Перегризи мотузку! Бо мотузка не хоче повісити м’ясника; м’ясник не хоче вбити вола; віл не п’є воду; вода не гасить вогонь; вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
Але щур не захотів.
Нарешті вона зустріла кішку.
— Кицю, кицю! Убий щура! Бо щур не гризе мотузку; мотузка не вішає м’ясника; м’ясник не хоче вбити вола; віл не п’є воду; вода не гасить вогонь; вогонь не палить палицю; палиця не б’є собаку; собака не кусає поросятко; поросятко не йде через паркан, а я не потраплю додому сьогодні ввечері.
А кішка каже:
— Якщо підеш до тієї корови та принесеш мені мисочку молока, тоді я вб’ю щура.
Пішла жінка до корови.
А корова каже:
— Якщо принесеш мені оберемок сіна з того стогу, тоді дам молока.
Пішла жінка до стогу, принесла корові сіно. Коли та його з’їла, дала старій жінці молока.
Жінка принесла молоко киці. Кішка випила його та кинулася на щура. Щур почав гризти мотузку. Мотузка почала душити м’ясника. М’ясник став убивати вола. Віл почав пити воду. Вода почала гасити вогонь. Вогонь став палити палицю. Палиця почала бити собаку. Собака почав кусати поросятко.
А поросятко з переляку скочило через перелаз — і так стара жінка нарешті дісталася додому тієї ночі.
👉 Казка вчить, що навіть маленька справа іноді потребує допомоги багатьох і терпіння. Якщо наполегливо йти до мети та шукати рішення, то зрештою все вдасться.
👉 Вона також показує, що світ пов’язаний: кожна дія викликає іншу, і тільки разом можна досягти результату.
