Жило-було собі поросятко. Мешкало воно в затишній хатинці посеред лісу, а поруч ріс великий дуб, що щедро пригощав його жолудями.
Прийшла холодна зима. Одного дня по лісі блукав голодний вовк. Такий худий був, що аж шерсть почала випадати. Раптом він побачив хатку, заглянув у вікно — а там поросятко! Вовкові аж слина потекла, так йому захотілося поласувати поросятиною. Але ж як його виманити з дому?
Вирішив вовк піти на хитрощі. Підійшов до дверей, постукав і жалібно заговорив:
— Поросятко, пусти мене хоч трохи погрітися. Замерз страшенно, будь добрим!
— Ага! — відповіло поросятко. — Ще чого! Ти ж мене з’їси!
— Ні-ні, я лиш хвостика і одну лапку погрію…
Поросятко погодилося і впустило одну лапу. А тим часом у печі розпалило вогонь і поставило казан з водою. Вовк знову просить:
— Та пусти ще одну лапку!
Поросятко впустило й другу, а саме готує великий мішок. Вовк не відступає:
— Та вже пусти й третю лапу.
Впустило і третю. Нарешті, проситься на останню — четверту.
Щойно вовк просунув усі лапи, кинувся з усієї сили — хотів схопити поросятко. Та схибив і замість цього залетів просто в мішок! Поросятко хутко зав’язало мішок, витягло його надвір, узяло відро з кип’ятком і почало поливати вовка:
— Шпар, лисого окропом! Шпар, лисого окропом!
Вовк закричав, завив, заметушився, аж поки мішок не розірвався. Вискочив і втік у ліс, як тільки зміг!
Та не вгамувався. Сидить, думає, як би помститися. Назбирав сто вовків, обіцяв їм частування — ніжне поросятко!
Прийшли вовки до хатки. А поросятко, побачивши зграю, швидко залізло на вершину дуба з відерцем у лапках.
Вовки зазирають у хату — пусто! Обнишпорили двір — нікого! І тут один вовк побачив поросятко на дереві.
— Он воно де!
— Як же нам туди дістатися? — міркують вовки.
— Ставаймо один на одного! — запропонував лисий вовк. — Нас багато, точно дотягнемося.
І почали вони вилазити один на одного: один, другий, третій… Уже майже дістали поросятко. Але раптом воно як заторохкотить відром, як закричить:
— Шпар, лисого окропом!
Лисий вовк, почувши знайому фразу, злякався не на жарт. Вискочив із вовчої піраміди — і дременув у ліс. А вся решта вовків повалилася на землю, побилася й покалічилася. Хто лапу зламав, хто хвоста, хто носа. Лають вони лисого та поволоклися назад у гущавину — і більше ніколи не верталися.
А поросятко й досі живе у своїй хатці, дуб росте, жолуді сипле, і лиха вже не знає.
Схожі казки «Про хитре поросятко»:
Казка «Про хоробре поросятко», де кмітливе порося перемагає вовка хитрістю та сміливістю, має паралелі з іншими фольклорними історіями. У «Трьох поросятах» поросята долають вовка завдяки міцній хатці, а в «Вовку та сімох козенятах» кмітливість рятує від хижака. «Кіт у чоботях» і «Пан Коцький» також показують, як слабший герой перехитрює ворога. Спільна ідея цих казок — розум і винахідливість переважають силу.
