Жила-була осінь. Вона була чарівницею, яка приходила після літа і прикрашала природу в золоті та червоні барви. Осінь була дуже працьовитою: кожного року, коли наставала її пора, вона фарбувала листя на деревах у теплі кольори, насипала жовтих килимів під ноги і огортала світ лагідним осіннім вітерцем.
Одного разу, коли Осінь знову прийшла у своє королівство, вона помітила, що природа цього року особливо гарна, але люди, захоплені своїми справами, не звертали на неї уваги. Вони поспішали, не помічали краси жовтогарячого листя та яскравих плодів. Осінь вирішила, що настав час щось змінити.
Осінь мала трьох вірних друзів — дощик, вітерець і павутинку. Вона покликала їх і сказала:
— Треба нагадати людям, що осінь — це чарівний час. Дощику, ти помий вулиці м’яким дощем, щоб земля заблищала. Вітерцю, ти підніми листя в повітря, щоб воно танцювало в красивому вальсі. А ти, павутинко, ніжно розстели свої ниточки між гілками дерев, щоб вони світилися на сонці.
Після цих слів осінь розпочала свою роботу. Небо стало синім, і м’який дощ почав змивати пил із доріг. Листя піднімалося у повітря, кружляючи в ніжному танці, а павутиння блищало в сонячних променях, ніби мереживо, розтягнуте між гілками дерев. Діти вийшли на вулиці, почали збирати каштани, жолуді й гратися в листі. Дорослі, які зазвичай поспішали, раптом зупинилися й підняли голови, побачивши, як красиво світить осіннє сонце крізь золоте листя.
Одна маленька дівчинка на ім’я Марічка, побачивши цю красу, підійшла до Осені, яка тихо сиділа на лавці в парку і спостерігала за всім. Марічка спитала:
— Осене, чому ти така красива і спокійна?
Осінь усміхнулася й відповіла:
— Я приходжу щороку, щоб нагадати всім про важливість спокою та краси в житті. Моя мета — показати, що навіть коли щось закінчується, як літо, завжди є час для нового початку. Листя опадає, щоб навесні з’явилося нове. І так у всьому житті — після будь-якого завершення настає новий початок.
Марічка замислилась і усміхнулася у відповідь. Вона зрозуміла, що кожна пора року має свою чарівність, і що варто цінувати кожен момент.
Осінь залишилася ще на декілька тижнів, а потім тихо зникла, щоб дати дорогу зимі. Але люди цього разу запам’ятали її урок і завжди з нетерпінням чекали її повернення.
І ось так, щороку, Осінь приходила, щоб принести спокій, затишок і нагадати всім про красу моментів, які швидко минають, але завжди залишають по собі теплі спогади.
Казки про пори року захоплюють маленьких читачів своєю чарівністю. А казки про зиму допоможуть зануритися в магічну атмосферу засніженої природи та зимових чудес.
