Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: “Які ми красиві..”
А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір’я зів’яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й каже:
— Як неприємно від тебе тхне! Дивуюся, навіщо люди таке й сіють. Мабуть, щоб відлякувати бліх.
Цибулина мовчала. Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою.
Та ось із хати вийшла жінка й іде прямо до Хризантеми.
Ця затамувала й дух. Певно, що жінка зараз скаже: “Які гарні квіти в Хризантеми!”
Жінка справді підійшла до Хризантеми й сказала:
— Які гарні квіти!..
Хризантема аж танула од утіхи.
Потім жінка нахилилася, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула:
— Яка гарна Цибулина!
Хризантема нічого не могла збагнути. Вона собі думала: “Невже й Цибулина може бути гарна?”
Яка мораль казки-оповідання В.Сухомлинського “Хризантема й Цибулина”?
Мораль цього оповідання дуже глибока, хоч і подана у простій формі 🌱.
Не завжди краса зовнішня є найціннішою. Те, що здається простим чи непривабливим (як Цибулина), може мати набагато більшу користь і цінність для людей, ніж те, що лише гарно виглядає (як Хризантема).
👉 Урок для дітей та дорослих:
- Не варто знецінювати когось лише через зовнішність.
- У кожного є своя унікальна роль і цінність.
- Краса швидко минає, а справжня користь і добро залишаються.
Читайте ще більше казок та оповідань В. Сухомлинського, бо вони вчать дітей добру, чесності й любові до світу навколо.
