У невеликому селі, оточеному лісами та полями, жив хлопець на ім’я Дурило. Називали його так не тому, що він був поганий чи злий, а просто тому, що часто в його голові з’являлися найабсурдніші ідеї. Дурило завжди мріяв про щось неймовірне, і хоч ці мрії були досить смішними, він ніколи не втратив віри у свої фантазії.
Одного разу Дурило вирішив, що хоче побудувати міст через найбільшу річку в окрузі. Але міст був не простий, а з літаючими каменями, які могли б підніматися у повітря і знову опускатися на землю. Люди в селі сміялися з нього і говорили, що це неможливо, але Дурило був впертий і вирішив спробувати.
Він почав шукати всі можливі матеріали і навіть виготовив спеціальний «літаючий порошок», який, на його думку, мав зробити камені легкими і здатними літати. Дурило витратив багато часу на створення цього порошку, використовуючи всілякі цікаві інгредієнти — від звичайних трав до пір’я птахів.
Зрештою, він зібрався і почав будувати міст. Крок за кроком, камінь за каменем, і хоча міст виглядав досить смішно, його енергія та віра в свої ідеї надихали всіх навколо. Коли нарешті прийшов час випробувати міст, всі зібралися на березі річки.
Дурило вийняв свій порошок і посипав ним камені. Всі з нетерпінням чекали, щоб побачити, що станеться. І хоча камені не почали літати, як він сподівався, міст не зламався і не впав. Більше того, міст був настільки міцний, що люди почали використовувати його, і це значно полегшило їм життя.
З часом, навіть якщо міст не був таким, яким його уявляв Дурило, він став символом його віри та наполегливості. Люди почали шанувати Дурила за його відвагу і креативність, а сам він зрозумів, що навіть якщо ідеї здаються недосяжними, важливо вірити в них і працювати над їх реалізацією.
З того часу Дурило став прикладом для всіх у селі, показуючи, що навіть найбільш незвичайні ідеї можуть принести користь, якщо їх реалізувати з вірою і відданістю.
