У веселому містечку біля лісу жили Максимко і його молодша сестричка Аня. Вони обожнювали ганяти на велосипедах, але часто забували про правила на дорозі. Одного сонячного дня вони гралися біля гаража дідуся й помітили його стару вантажівку. Вона стояла там роками, але цього разу її колеса блищали, як чарівні, а кузов сяяв усіма кольорами веселки.
— Ого, це ж дідусева вантажівка! — вигукнув Максимко. — Чому вона така яскрава?
— Може, дідусь її пофарбував? — здивувалася Аня.
Раптом вантажівка загуділа — “бібі!” — і заговорила низьким, добрим голосом:
— Привіт, діти! Я — Магічний Вантажівка Тото, колись возив вантажі для вашого дідуся. Бачу, ви любите швидкість, але чи знаєте, як бути безпечними на дорозі?
Аня засміялася:
— Та ми просто катаємося! Навіщо нам правила?
Тото хитнув колесами:
— Ой-ой, без правил буває біда! Ваш дідусь завжди слухав знаки, тому я й досі цілий. Хочете, покажу, чому вони — мої найкращі друзі?
Максимко з Анею переглянулися й кивнули. Тото загудів, і його двері відчинилися:
— Сідайте! Поїдемо в пригоду!
Діти застрибнули всередину, і дідусева вантажівка помчала дорогою. Першою зупинкою був знак із цифрою “30” у червоному колі.
— Це що? — спитав Максимко.
— Знак обмеження швидкості! — пояснив Тото. — Якби я тут гнав, як колись ваш дідусь на жнива, то не встиг би зупинитися перед отаким…
З кущів вискочив зайчик! Тото плавно загальмував, і зайчик весело помахав лапкою.
— Бачиш, Максимку, — сказав Тото, — цей знак мене попередив. Їхати повільно — це рятувати друзів!
Далі вони доїхали до знаку “Стоп” — червоний восьмикутник.
— А це що за наказ? — здивувалася Аня.
— Це означає зупинитися й подивитися! — гуднув Тото. Він загальмував, і діти побачили маму-качку з каченятами, що переходили дорогу. Аня ахнула:
— Якби ти не зупинився, ми б їх налякали!
— Отож! — усміхнувся Тото. — Дідусь завжди казав: “Стоп” — це як пауза для безпеки.
Нарешті вони доїхали до пішохідного переходу — білі смужки з трикутником і фігуркою людини.
— А тут що робити? — спитав Максимко.
— Тут головні — пішоходи! — пояснив Тото. — Дивіться!
Назустріч ішов їхній дідусь із паличкою. Тото терпляче чекав, а дідусь підморгнув:
— Молодець, Тото! І ви, онуки, вчіться у нього!
Аня задумалася:
— То знаки — це як дідусеві підказки?
— Саме так! — радісно загудів Тото. — Він мене навчив їх слухати. А тепер перевіримо вас!
Вантажівка зупинилася біля лісу, і Тото спитав:
— Уявіть, що ви на велосипедах. Що зробите перед знаком “Стоп”?
Максимко гордо відповів:
— Зупинюся й подивлюся, чи немає когось!
— А перед пішохідним переходом? — додала Аня.
— Пропущу пішоходів, як дідусь! — хором гукнули діти.
Тото засміявся, і його колеса засяяли ще яскравіше:
— Молодці! Знаки — це не просто картинки, а справжні захисники, як я для вашого дідуся!
Він довіз Максимка й Аню додому, де дідусь чекав із усмішкою. Тото загудів на прощання й став у гаражі, але діти знали: він завжди готовий до нової пригоди. Відтоді вони гальмували перед знаками, пропускали пішоходів і їздили повільно, де треба. А дідусь казав:
— Бачу, Тото вас добре навчив!
Мораль:
Дорожні знаки — це важливі підказки для безпеки всіх на дорозі.
Читайте ще більше корисних та повчальних казок на колесах та про правила безпеки на KidsTime.
