У дрімучому лісі й у глибокому яру ще лежать холодні сніги. Спить пролісок під торішнім листям. Синіє лід на ставку. Тільки на горбах і схилах розтало, потекли струмочки.
Запарувала земля, в синьому небі заграло ясне сонечко.
Вийшла з хати Маринка й побачила сіру пташку в небі. Пташка співала. Немов срібний дзвіночок на крильцях підняла, і він тремтів, тремтів.
— Мамо, що це за пташка співає? — питає Маринка маму.
— Жайворонок, — відповідає мама.
— Чого ж він так рано прилетів? Чому так радісно співає? Ще ж сніги лежать…
— Жайворонок сонечкові допомагає, — каже мама.
— Як же він допомагає? — дивується Маринка.
— Коли жайворонок злітає в синє небо, воно стає тепліше.
В чому мораль оповідання В. Сухомлинського “Жайворонок сонечкові допомагає”?
Навіть найменші створіння живуть у гармонії з природою та вносять свій внесок у її пробудження. Жайворонок прилітає з настанням тепла і своєю піснею ніби нагадує, що весна вже близько, тим самим вчить нас радіти кожному новому дню та теплу.
Занурившись в творчість Василя Сухомлинського, неодноразово можна прослідкувати як в кожному оповіданні чи казці є глибока мораль, яка не завжди лежить на поверхні. Часом важко однозначно відповісти, що саме хотів донести автор, але в цьому є свій смак. Радимо ознайомитися ще з оповіданнями для дітей, щоб ще більше розширити світосприйняття дитини: “Щоб ти став кращим”, “Чого синичка плаче?”, “Віл і садівник”, “Правда буває гірша за неправду”.
