Одного зимового дня баран блукав містечком, збираючи стебла сіна, які випали з возів. На ганку грівся на сонці цап. Побачивши барана, він почав кепкувати:
— Гей, ти, опудало в кожусі! Виглядаєш, як той ведмідь, насилу рухаєшся. Подивись-но на мене — я прудкий і жвавий у легенькому сюртуку!
— Мені й у кожусі добре, дарма що я схожий на опудало, — спокійно відповів баран.
— Та ти тільки глянь, який я гарний у сюртуку, як легко мені танцювати! — похвалився цап і почав показувати свої вміння. Сп’явся на задні лапи, передні задер вгору, головою махнув то в один, то в інший бік, хвостиком круть-верть, шию дугою вигнув і борідкою потряс.
Баран мовчки спостерігав, а потім сказав:
— Ну, потривай до вечора. Як вдарить мороз, побачимо, хто з нас виграє.
Сонце сіло за обрій, і небо розфарбувалося червоними стовпами. З-за лісу виглянув мороз, зі страшними очима, і дмухнув холодом. Лід затріщав, дерево в лісі залущало, неначе рушниця стріляє.
Мороз ударив і по барану, але той лише злегка здригнувся — йому було тепло в його густому кожусі.
Як мороз узявся за цапа, той аж підскочив, ніби його окропом обдали.
— Гей, ти, лапище-мужичище! — закричав цап до барана. — Скидай швидше кожух, дай мені хоч трохи погрітися!
— Та хіба ж можна, щоб такий пан, як ти, у простий кожух впугався? — спокійно відповів баран.
Цап почав благати:
— Ой, братику, баранчику, голубчику! Не витримаю, холод так дошкуляє! Ніби ножами шкіру ріже та голками шпигує. Дай хоч до твого кожуха притулитися, боки погріти!
— Та йди вже, чваньку, грійся, — сказав баран. — Знаю я, що не з добра пан у жупані ходить, бо свити не має. Та що ж, не вперше це, як сюртук біля кожуха боки гріє…
Чому дітям подобаються слухати казки про тварин?
Дітям подобаються казки про тварин, бо вони цікаві, викликають симпатію, легко навчають моралі, розвивають уяву й знайомлять із природою. Тварини в казках оживають, що робить історії захопливими й зрозумілими для малечі. В нас ви можете прочитати безліч казок про тварин:
