Ще більше казок про “зайчика” шукайте тут! Приємного читання❤️
У лісі жив маленький зайчик, який дуже любив сонце. Кожного ранку він прокидався рано, щоб побачити, як сонечко піднімається над лісом, і цілу годину сидів, дивлячись, як світло розливається по деревах і траві.
Одного ранку зайчик прокинувся і побачив, що сонечко ще не з’явилося. Він виглянув у віконце і побачив, як над лісом зібралися темні хмари.
— Сонечко, де ти? — запитав зайчик. — Чому ти не світиш?
Згори почувся тихий голос сонечка:
— О, зайчику, я сховався за хмарами, бо вони мене закрили. Якщо ти хочеш, я знову засяю, але мені потрібна твоя допомога!
Зайчик не розгубився. Він побіг по лісу, шукаючи друзів, щоб разом допомогти сонечку. Спочатку зайчик зустрів лисицю.
— Лисичко, ти можеш допомогти сонечку? — запитав він.
— Я можу подути на хмари! — сказала лисичка, і почала дути. Але хмари залишалися на місці.
Далі зайчик зустрів ведмедя.
— Ведмедику, може, ти можеш розігнати хмари? — запитав зайчик.
— Я спробую! — відповів ведмедик і почав товкмачити землю лапами. Але хмари не зникали.
Зайчик не здавався. Він подивився на небо і подумав:
— Можливо, якщо ми всі разом попрацюємо, то сонечко знову засяє.
Всі лісові друзі зібралися на галявині. Зайчик, лисичка, ведмедик і навіть маленька мишка почали стрибати, махати лапками і співати веселі пісеньки.
Раптом хмари почали розсуватися, і сонечко знову з’явилося на небі, сяючи яскраво і тепло.
— Дякую вам, друзі! — радісно вигукнуло сонечко. — Разом ви допомогли мені прогнати хмари!
Зайчик і його друзі радісно посміхнулися, адже вони зрозуміли, що разом можуть зробити все, навіть якщо це здається дуже важким.
Мораль казки: Коли ми працюємо разом, будь-які труднощі можна подолати!
