Одного разу Заєць насміхався з Черепахи, бо та була така повільна.
— Ти взагалі кудись доходиш? — спитав він з глузливою посмішкою.
— Так, — відповіла Черепаха, — і доходжу швидше, ніж ти думаєш. Давай побігаємо наввипередки — я тобі це доведу.
Зайцеві було смішно з самої думки змагатися в бігу з Черепахою, але заради розваги він погодився. Лисиця, яка зголосилася бути суддею, розмітила дистанцію і дала старт.
Заєць швидко зник з поля зору, і, щоб змусити Черепаху ще сильніше відчути, наскільки смішно змагатися з ним, ліг собі обіч дороги та задрімав, поки Черепаха його наздожене.
А Черепаха тим часом повільно, але впевнено рухалася вперед. Зрештою вона пройшла повз місце, де спав Заєць. Але Заєць мирно спав далі; і коли нарешті прокинувся, Черепаха вже була майже біля фінішу. Заєць кинувся бігти щодуху, але не встиг її наздогнати.
Перемога дістається не завжди найшвидшому.
Мораль байки «Заєць і черепаха» проста, але дуже глибока:
Наполегливість і послідовність перемагають навіть швидкість.
Це нагадування про те, що вперта праця, терпіння й вірність меті часто дають кращий результат, ніж самовпевненість і швидкий старт без зусиль.
