У спекотній африканській савані, де сонце золотило траву, панував величний лев Муфаса. Він був королем земель Прайду, мудрим і справедливим. Одного дня в нього та королеви Сарабі народилося левеня — Сімба. На Скелі Прайду зібралися всі звірі: слони гуділи, жирафи витягали шиї, а антилопи радісно тупотіли. Мудрий мандрил Рафікі підняв крихітного Сімбу до неба, і сонячний промінь осяяв його золотисту шерсть.
Муфаса дивився на сина з гордістю. Одного ранку він повів Сімбу на вершину пагорба.
— Дивись, Сімбо, — сказав він низьким, теплим голосом, — усе, що осяває сонце, — наші землі. Одного дня ти станеш королем.
— Правда? Я буду королем? — Сімба аж підстрибнув від захвату, його очі блищали.
— Так, — усміхнувся Муфаса. — Але пам’ятай: король піклується про Коло Життя. Усе пов’язане — від мурашки до лева.
Та не всі раділи Сімбі. Шрам, брат Муфаси, хмурився в тіні. Його очі горіли заздрістю.
— Чому не я на троні? — бурмотів він собі під ніс. — Я цього заслуговую!
Шрам замислив лихе. Він підкликав Сімбу й прошепотів:
— Сімбо, чув про Слонове Кладовище? Там стільки цікавого! Але нікому не кажи, це секрет.
— Ого! — Сімба аж затремтів від цікавості. — Я мушу туди піти!
Він узяв подружку Налу, і вони побігли до забороненого місця. Та там на них напали гієни — злі посіпаки Шрама. Сімба закричав:
— Нало, тікай!
Але гієни загнали їх у кут. Раптом гримнув могутній рик — це Муфаса кинувся на порятунок. Він розкидав гієн і виніс левенят на безпечне місце.
— Сімбо, чому ти пішов туди? — гримнув він, але в очах його була тривога.
— Пробач, тату… — Сімба опустив голову, йому було соромно.
Та Шрам не зупинився. Наступного дня він заманив Сімбу в каньйон.
— Чекай тут, Сімбо, буде сюрприз від тата, — підступно усміхнувся він.
А сам наказав гієнам спровокувати стадо антилоп. Земля задрижала, Сімба закричав:
— Тату, допоможи!
Муфаса кинувся вниз, витягнув сина на скелю, але сам ледве тримався на краю. Він благально глянув на Шрама:
— Брате, допоможи мені!
Шрам нахилився й прошипів:
— Прощавай, королю.
Він скинув Муфасу в прірву. Сімба, захлинаючись сльозами, закричав:
— Тату!!!
Шрам підійшов до нього й холодно сказав:
— Це твоя провина, Сімбо. Тікай і ніколи не повертайся!
Сімба впав у пустелі, знесилений. Але тут з’явилися Тімон і Пумба.
Зламаний горем, Сімба побіг геть. Шрам став королем, а савана поринула в темряву — трава пожовкла, ріки висохли.
— Гей, малюк, що з тобою? — весело гукнув Тімон.
— Вставай, друже, у нас “Акуна Матата”! — додав Пумба, похрюкуючи.
Вони забрали Сімбу до джунглів, де він ріс безтурботно, забувши про минуле.
Та одного дня в джунглях з’явилася Нала — уже доросла й красива.
— Сімбо, це ти?! — вигукнула вона. — Ти живий! Повертайся, Шрам знищив усе!
— Я не можу… — відвернувся Сімба, його голос тремтів. — Я винен у смерті тата.
Та вночі небо спалахнуло зірками, і голос Муфаси загримів:
— Сімбо, пам’ятай, хто ти є! Ти мій син і справжній король!
Сімба здригнувся, сльози котилися по його мордочці.
— Я повернуся, тату… — прошепотів він.
Він прибіг до Скелі Прайду. Шрам глузливо кинув:
— О, хто це? Невдаха повернувся?
— Ти вбив мого батька! — заревів Сімба.
Битва спалахнула. Шрам зізнався:
— Так, це я скинув Муфасу! І що ти зробиш?
Сімба стрибнув і змусив Шрама відступити. Той упав зі скелі, де гієни, розлючені його зрадою, покінчили з ним.
Сімба піднявся на Скелю Прайду й заревів — могутньо, як колись Муфаса. Дощі оживили савану, трава зазеленіла. Згодом Нала й Сімба стали батьками, і Рафікі підняв їхнє левеня до неба.
— Коло Життя триває! — радісно вигукнув він.
Читайте ще більше казок для дітей про сміливість:
“Синдбад-мореплавець” – арабська казка про мандрівника, що переживає небезпечні пригоди, перемагає чудовиськ і проявляє винахідливість.
“Білосніжка і семеро гномів” – хоч це і класична казка, але вона теж про боротьбу добра зі злом і про сміливість героїні.
“Коза-дереза” – українська народна казка про хитру козу, яку врешті перемагає маленький, але хоробрий рак.
“Івасик-Телесик” – історія про хлопчика, якого викрадає відьма, але він знаходить спосіб урятуватися.
