Були собі лисичка й журавель, і зустрілися вони якось у лісі. Завели розмову та стали приятелями. Ось лисичка й каже:
– Приходь, журавлику, до мене в гості! Я для тебе – як для себе.
Журавель прийшов на ласкаві запросини. Лисичка наварила кашки з молоком, розмазала її тонким шаром по тарілці та й припрошує:
– Призволяйся, журавлику, призволяйся, лебедику!
Журавель нахилився, стукав, стукав дзьобом по тарілці – нічого не вхопить. А лисичка тим часом сама вилизькала всю кашу до останньої краплі.
Після того й каже журавлеві:
– Вибачай, журавлику, що мала, тим тебе й приймала. Більше в мене нічого немає.
– Дякую за гостину, – відповідає журавель. – А тепер приходь, лисичко, до мене в гості.
– Прийду, журавлику, обов’язково прийду!
От і настала черга лисички йти до журавля. Той приготував смачної страви: узяв м’яса, картопельки, бурячків – усього-усього, покришив дрібненько, склав у глечик із вузькою шийкою та й припрошує:
– Призволяйся, лисичко, не соромся!
Лисичка до глечика – голова не влазить! Вона й так, і сяк, лапкою пробує, нюхає, заглядає – та нічого не вдіє. А журавель не гуляє: все дзьобом у глечик, усе в глечик. Помаленьку-помаленьку – та й поїв, що наварив. А тоді й каже:
Поївши, каже лисичці:
– Оце ж вибачай, що мав, тим і приймав. Більше не маю чим пригостити.
Лисичка так розсердилася, що навіть не подякувала, як годиться. З того часу вони й перестали приятелювати.
Ох і розгнівилася ж лисичка! Так розсердилася, що й подякувать забула, як годиться, чемним бувши.
Так-то їй журавлева гостина до смаку припала!
Та від того часу й не приятелює з журавлями.
Ось така була в них гостина, що й до сварки призвела!
Полюбляєте казки про лисичок? Спробуйте коротку казку “Лисичка-суддя”, де хитрість головної героїні не залишила її голодною🦊
