Жив собі у великому місті старий, але дуже мудрий Трамвай на ім’я Тарас. Він був не просто транспортним засобом — він був справжнім другом для всіх, хто поспішав на роботу, до школи чи просто гуляв містом. Тарас гудів собі тихо, дзеленчав дзвіночком і завжди пишався тим, що перевозить людей безпечно й надійно. Але одного дня він помітив, що не всі у місті поважають правила дороги, і вирішив розповісти свою історію, щоб навчити інших.
Частина перша: Швидкий Велосипед
Якось уранці Тарас їхав своїм звичним маршрутом, коли раптом з-за рогу вискочив юний Велосипед на ім’я Вітя. Вітя був швидкий і веселий, але дуже любив ганяти, не дивлячись на боки. Він проскочив прямо перед Тарасом, не звернувши уваги на дзвіночок, яким Тарас його попереджав.
— Гей, Вітю, обережно! — гукнув Тарас. — Я великий і важкий, не встигну загальмувати, якщо ти так вискакуєш!
Вітя засміявся: — Та я швидший за всіх! Мені не потрібні ваші правила!
Але того ж дня Вітя не помітив Автобус, який їхав назустріч, і ледве встиг ухилитися. Злякавшись, він повернувся до Тараса і сказав: — Ти був правий, Тарасе. Якби я поважав інших на дорозі, то не потрапив би у халепу.
Тарас лагідно дзеленчав: — Повага до інших транспортних засобів — це не просто ввічливість, це безпека для всіх нас.
Частина друга: Перехрестя і маленька Соня
Наступного дня Тарас під’їжджав до великого перехрестя. Там завжди було гамірно: машини гуділи, пішоходи поспішали, а світлофори блимали. Маленька дівчинка Соня стояла на тротуарі й чекала, коли загориться зелений. Але раптом її м’яч покотився на дорогу, і вона, не глянувши, побігла за ним.
Тарас одразу задзвенів своїм дзвіночком і плавно зупинився, щоб Соня могла безпечно забрати м’яч. Потім він нахилився до неї (наскільки це можливо для трамвая) і сказав: — Соню, перехрестя — це місце, де треба бути дуже обережною. Завжди чекай зеленого світла і дивись по сторонах. Я можу зупинитися, але не всі машини такі повільні, як я.
Соня кивнула: — Дякую, Тарасе! Я більше не бігатиму так.
Тарас усміхнувся (якщо трамваї вміють усміхатися) і додав: — Обережність на перехрестях рятує життя.
Частина третя: Поспіх до трамваю
А ввечері сталася ще одна пригода. Хлопчик Петрик дуже поспішав додому і, побачивши Тараса на зупинці, побіг через дорогу, не дивлячись на світлофор. Він думав: “Тарас почекає, він же добрий!” Але Тарас уже рушив, бо двері зачинилися, і Петрик ледь не впав, намагаючись наздогнати його.
Коли Петрик нарешті сів у трамвай на наступній зупинці, Тарас лагідно сказав: — Петрику, не біжи до мене так. Я їжджу за розкладом, і краще почекати хвилинку, ніж ризикувати собою. Якщо побіжиш і впадеш, я не зможу тобі допомогти, а мені буде дуже сумно.
Петрик почервонів: — Вибач, Тарасе. Я зрозумів. Безпека важливіша за поспіх.
Мудрість Тараса
Відтоді у місті всі почали слухати мудрого Тараса. Велосипеди поважали інших на дорозі, пішоходи обережно переходили перехрестя, а діти більше не бігли до трамвая наввипередки. Тарас гудів собі далі, щасливий, що його уроки допомогли зробити місто безпечнішим.
І щоразу, коли хтось порушував правила, Тарас дзеленчав своїм дзвіночком і казав: — Повага, обережність і терпіння — ось секрет безпечного шляху через місто!
Кінець
Отак старий Трамвай Тарас навчив усіх, що дорога — це місце, де важливо дбати одне про одного. І хоч він був лише трамваєм, його мудрість залишилася у серцях усіх жителів міста назавжди.
