Жила-була бідна вдова, і була в неї одна-єдина донечка — добра й лагідна дитина, яку всі любили.
Одного дня дівчинка пішла до лісу збирати хмиз. Вона була дуже засмучена, бо вдома не залишилося жодної крихти їжі, і вони з матір’ю часто голодували.
Назбиравши в’язку дров, вона вже збиралася йти додому, як раптом побачила стареньку жінку, яка теж шукала хмиз. Бабуся була така згорблена й квола, що на неї важко було дивитися без жалю. Дівчинка пошкодувала її й захотіла допомогти.
— Добра бабусю, — сказала вона, — дозвольте мені назбирати для вас дрова, адже вам важко нахилятися.
Вона відклала свій власний хмиз і назбирала старенькій стільки, скільки та могла підняти.
— Я б віднесла вам додому, — сказала дівчинка, — але мене чекає мама, і я вже дуже запізнилася.
— Дитинко, — відповіла стара жінка, — у тебе добре серце, і ти заслуговуєш на винагороду.
Вона витягла з-під свого плаща маленький залізний горщик.
— Візьми його, — сказала вона. — Це чарівний горщик. Щоразу, коли ви з матір’ю будете голодні, достатньо сказати:
“Варися, горщику,
Каші нам гаряченької!”
…і він почне варити та наповнюватися солодкою кашею. Коли ви насититеся, скажіть:
“Зупинись, горщику,
Каша вже гаряченька!”
— і він припинить варити.
Стара жінка змусила дівчинку повторити ці слова кілька разів, а потім віддала їй горщик і покульгала геть у глиб лісу.
Дитина була в захваті від думки, що тепер вони з матір’ю ніколи не залишаться голодними. Вона щодуху побігла додому, міцно тримаючи чарівний горщик у руках.
Коли вона вбігла до хати, мати здивовано запитала, де дрова.
— Я принесла щось краще за хмиз! — радісно вигукнула дівчинка. — Дрова лише зігрівають нас, а це нас ще й нагодує!
Вона поставила горщик на стіл і промовила:
“Варися, горщику,
Каші нам гаряченької!”
І тут же горщик почав булькати й кипіти, наповнюючись солодкою кашею. Вдова схопила ложку і почала набирати кашу в миску, але що більше вона накладала, то більше каші з’являлося в горщику. Коли всі миски в хаті були вже повні, дівчинка сказала:
“Зупинись, горщику,
Каша вже гаряченька!”
І горщик миттєво припинив кипіти..
Вдова була в захваті від такого скарбу, що принесла їй дочка.
— Сідаймо швидше та їжмо! — радісно вигукнула вона.
— Так, люба матусю, — відповіла дівчинка, — але спершу я віднесу трохи каші нашим сусідам, які допомагали нам, коли у нас нічого не було.
Вона наповнила великий казан кашею й вирушила до сусідів.
Але щойно дівчинка вийшла з дому, як вдова почала хвилюватися: а чи вистачить їм самим? Їй здавалося, що вони залишили собі надто мало. Тож вона вирішила знову наказати горщику варити кашу.
— Варися, горщику,
Каші нам гаряченької!
Горщик одразу ж почав кипіти й наповнюватися кашею. Незабаром він був повний, а каша переливалася через край. Вдова хотіла зупинити його, але забула чарівні слова.
— Досить! — закричала вона. — Зупинися! Перестань!
Але горщик не слухав. Каша продовжувала литися.
Вдова схопила ложку й почала швидко вигрібати кашу, наповнюючи всі миски та горщики, які тільки знайшла. Проте горщик варив і варив. У розпачі вона схопила його та викинула за двері, але каша потекла далі, виливаючись просто на вулицю й розтікаючись дорогою.
Дівчинка поверталася додому, коли зустріла струмок каші, що розтікався дорогою. Вона одразу здогадалася, що сталося.
Щосили вона побігла вперед і, коли дісталася до місця, де лежав горщик, вигукнула:
— Зупинись, горщику,
Каша вже гаряча!
Тієї ж миті горщик перестав кипіти. Але каші вже було стільки, що нею можна було нагодувати всю округу.
Після цього вдова більше ніколи не наважувалася наказати горщику варити кашу. Відтепер тільки дівчинка промовляла чарівні слова.
Але вони з матір’ю більше ніколи не знали нестачі, адже каша була такою смачною, що люди приходили навіть з далеких сіл, щоб купити її.
Радимо прочитати українську казку “Мудра дівчина”, адже вона вчить кмітливості, винахідливості та справедливості. Головна героїня долає труднощі завдяки розуму та доброті, показуючи, що мудрість і чесність завжди перемагають. Це чудова історія для дітей, яка розвиває логіку, вчить знаходити вихід із складних ситуацій і вірити в силу розуму.
