В одному лісі жили їжачок і білочка. Вони були нерозлучними друзями, разом проводили багато часу та завжди ділилися ласощами.
Одного дня на узліссі достигла велика соковита груша. Друзі її помітили й вирішили поласувати. Білочка спритно підстрибнула на гілку, щоб зірвати плід, але груша несподівано впала. Їжачок, який стояв унизу, швидко покотився до місця, де вона приземлилася.
Однак тут і почалася суперечка – кожен хотів отримати грушу собі. Друзі сварилися, не бажаючи поступатися один одному. Нарешті їжачок запропонував:
— Звернімось до ведмедя, хай він нас розсудить.
Білочка погодилася, і вони вирушили на пошуки ведмедя.
Довго шукали, аж нарешті знайшли його у малиннику. Вислухавши їхню історію, ведмідь хитро посміхнувся й сказав:
— Грушу забираю собі, бо я найбільший у лісі, а отже, усе, що тут росте, належить мені.
Їжачок із білочкою лише здивовано переглянулися, але заперечити не змогли. Так вони залишилися без груші, зрозумівши, що сваритися було марно.
Відтоді друзі більше не сперечалися через дрібниці, бо зрозуміли: краще ділитися, ніж залишитися ні з чим.
✨ Пропонуємо прочитати схожу українську народну казку «Лисичка-суддя»! 🦊⚖️
Що станеться, коли двоє звірят не можуть поділити здобич і звертаються до хитрої лисички за справедливістю? Чи отримає кожен своє, чи хтось залишиться обдуреним?
Приходьте дізнатися цю повчальну історію про мудрість, хитрість і справедливість! 📖✨
