🌙 Жив собі на небі лагідний Вітерець. Він був такий м’якенький, що коли торкався дерев, ті тільки ніжно шелестіли, ніби стиха сміялись уві сні.
Щоночі, коли сонце ховалося за обрій, Вітерець прокидався і починав свою мандрівку.
— Час готувати всіх до сну, — прошепотів він, потягнувся і плавно поплив по небу.
Першою він навідав квітку Ромашку.
— Ой, добрий вечір, Вітерцю, — позіхнула Ромашка, — я вже трохи змучилася.
— Заплющуй пелюстки, — лагідно сказав Вітерець і доторкнувся до неї. Ромашка тихо зітхнула й заснула.
Потім він полетів до озера. Там хвильки ще бавилися, плескали одна одну, сміялися.
— Шшш… вже пізно, — прошепотів Вітерець.
І хвильки вмить стали спокійними, гладенькими, як дзеркало.
Нарешті Вітерець дістався міста. Тут ще миготіли ліхтарі, а вікна будинків мерехтіли світлом. Але у вікнах дитячих кімнат Вітерець був бажаним гостем. Він легенько торкався шибок:
— Спокійної ночі, я приніс тобі сон.
І раптом з неба до нього спустилася Сонна Хмаринка. Вона тягнула за собою мішечок, наповнений пухнастими снами.
— Привіт, Вітерцю. Хтось ще не заснув? — запитала вона, позіхаючи.
— Он там, у маленькому будиночку, дівчинка ще чекає на свій сон, — показав Вітерець.
Хмаринка підлетіла до вікна й відкрила мішечок. Із нього вилетів м’який сон — про лавандове поле, де ходили котики в піжамах і шепотіли казки квітам. Сон залетів прямо в подушку дівчинки, й вона солодко заснула.
Вітерець і Хмаринка обійняли ніч і попливли далі — лагідно, тихо, як колискова.
А світ поволі засинав… 🌙
Навіщо потрібні заспокійливі казки на ніч?
Заспокійливі казки на ніч потрібні, бо:
🌙 допомагають дитині налаштуватися на сон
🧘♀️ заспокоюють нервову систему
❤️ дарують відчуття любові й безпеки
📖 формують приємний вечірній ритуал
🌈 розвивають уяву без зайвого збудження
Це м’який і лагідний перехід до сну 🛏✨
Пропонуємо прочитати ще одну заспокійливу казку про котика Мурчика, який ніяк не міг заснути, але знайшов спокій під зірками 🌙🐱✨
