У маленькому селі, де вітер гудів у солом’яних дахах, жив бідний хлопчик Малян. У нього не було ні теплого кожушка, ні смачної вечері, але серце його палало любов’ю до малювання. Щовечора він брав гілочку й зі сльозами радості креслив на землі птахів, що летять, і рибок, що танцюють у хвилях. Селяни шепотіли:
— Ох, Маляне, твої малюнки — як живі! Якби ж у тебе був пензель…
Малян лише зітхав, дивлячись на зорі: “Хоч би раз спробувати справжній пензель!”
Однієї ночі, коли місяць сяяв, як срібна монета, Малян заснув із мріями в очах. Раптом перед ним з’явився старець із сивою бородою, а голос його був теплим, як літній вітер:
— Маляне, твоє серце сповнене добра. Візьми цей чарівний пензлик, але обіцяй: малюй лише для щастя людей!
Малян розплющив очі — і ось він, пензлик із золотою ручкою, лежить поруч! Серце закалатало від захвату, пальці затремтіли. Він занурив пензлик у калюжу — єдина “фарба”, що в нього була — і намалював на стіні маленьку рибку. Раптом — плюх! — рибка ожила, засяяла сріблом і стрибнула до нього на долоню! Малян аж підскочив:
— Ой, невже це правда?! Мій пензлик — чарівний!
Він побіг до старенької тітки Лі, яка ледве ходила від голоду, і закричав:
— Тітко, тримайтесь! Я вам допоможу!
Одним рухом він намалював великого коропа — і той загойдався на підлозі, живий і товстенький! Тітка Лі ахнула, сльози покотилися по її зморшках:
— Маляне, ти мій рятівник! Як же я тобі дякую!
Малян сміявся від щастя, бігаючи селом. Він малював мости над бурхливими річками, щоб діти могли ходити до друзів, і соковиті персики, які падали прямо в долоні голодним. Село ожило від його добра, люди обіймали його й шепотіли:
— Ти наш маленький чарівник!
Але одного дня до села приїхав жадібний пан у шовковому халаті. Його очі блищали, як у вовка, коли він гримнув:
— Маляне, чув про твій пензлик! Намалюй мені гору золота, або я заберу його назавжди!
Малян відчув, як холод пробіг по спині, але гордо відповів:
— Мій пензлик — для людей, а не для твоєї жадоби!
Пан розлютився так, що аж затупав ногами:
— Схопіть його, негайно!
Слуги замкнули Маляна в темній коморі, де пахло пилом і страхом. Хлопчик притис пензлик до грудей, серце гупало: “Що ж робити?” Але раптом він усміхнувся — і намалював на стіні двері. Скрииип — вони відчинилися, справжні! Малян вислизнув у ніч, а місяць світив йому дорогу.
Пан послав слуг наздогнати його. Малян біг до річки, ноги тремтіли, але він не здавався. “Треба їх зупинити!” — подумав він і намалював величезний корабель. Стрибнув на нього — і корабель поплив, розсікаючи хвилі! Слуги кричали з берега:
— Лови його! Лови!
Та Малян махнув пензликом — і з’явилася буря! Вітер завив, хвилі здійнялися, як гори, і слуги розбіглися, мокрі й налякані.
Коли небо прояснилося, Малян повернувся до села. Він намалював високий мур навколо своєї хатки — міцний, як його воля. А потім узявся за улюблене: криницю з холодною водою, що дзюрчала, мов пісня, поле пшениці, що гойдалося на вітрі, і маленького птаха, який співав так ніжно, що люди зупинялися й усміхалися.
Малян стояв посеред села, дивлячись на щасливі обличчя, і шепотів:
— Мій пензлик — це моє серце.
Відтоді він жив із радістю, малюючи добро, а люди обіймали його, як рідного. Чарівний пензлик сяяв у його руках, нагадуючи: справжнє щастя — це дарувати світові тепло.
Який народ створив казку пензлик Маляна?
Казка “Пензлик Маляна” (у оригіналі Ma Liang and the Magic Paintbrush або The Magic Brush of Ma Liang) походить із китайської народної творчості. Її корені сягають давніх усних переказів Китаю, які згодом були записані й адаптовані.
Чому вчить казка Пензлик Маляна?
Казка “Пензлик Маляна” вчить доброти, сміливості, відповідальності за свої таланти та того, що творчість і добре серце перемагають жадобу й зло.
Яким є фінал казки “Пензлик маляна”?
У фіналі казки “Пензлик Маляна” Малян перемагає жадібного пана, використовуючи свій чарівний пензлик. Він малює бурю, яка відганяє слуг пана, і повертається до села. Там він будує міцний мур навколо своєї хати, щоб захиститися, і продовжує малювати корисні речі для людей — криницю, поле, птахів. Малян живе щасливо, допомагаючи односельцям, а пензлик залишається з ним як символ добра й творчості.
Радимо прочитати схожу та сучасну казку Чарівний олівець (Розвиток уяви та впевненості в собі).
