Одного разу селянин пішов до лісу за дровами, а його собака пішла разом з ним. Вони зайшли в ліс, і раптом на них напав вовк. Він хотів з’їсти собаку, але вона зі сльозами на очах сказала:
— Що я тобі поганого зробила, що хочеш мене з’їсти? Якщо ти мене з’їси, завтра знову будеш голодний. Краще підемо до мого господаря: там мені дають хліб і їжу кожного дня, будемо жити разом.
Вовк зрозумів, що собака має рацію, і погодився. Вони йшли разом, і коли підійшли до села, вовк помітив, що на шиї собаки є рани.
— Ого, добре ти живеш, але чому твоя шия така? — запитав він.
— О, брате, у мого господаря поганий характер. Кожного разу, коли він дає мені їжу, він спочатку надягає на мене ланцюг і каже: «Їж».
— Ні, брате, я краще повернуся назад. Я не хочу жити з ситим животом, але з ланцюгом на шиї.
Яка мораль казки “Собака і вовк”?:
Казка вчить, що краще бути вільним і не залежати від чужої волі, навіть якщо це означає мати менше матеріальних благ. Свобода та незалежність важливіші за ситість, коли вона дається з обмеженнями.
Рекомендуємо прочитати українську народну казку “Сірко”, оскільки вона вчить важливих життєвих уроків про взаємодопомогу, вдячність та довіру. У казці є три головні герої: Сірко — вірний пес, який отримав шанс на друге життя, вовк — несподіваний союзник, що допоміг Сіркові, і хазяїн — людина, яка зрештою оцінила вірність свого пса. Казка показує, як навіть після зради чи непорозумінь можна відновити стосунки через доброту та підтримку. Вона також вчить не судити інших за зовнішністю та що допомога може прийти від несподіваних джерел.
