У хаті край села жили чоловік і жінка.
Було в них двоє дітей — Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.
— Зробимо на осокорі гойдалку, — сказав раз Мишко.
— Ой, добре буде гойдатися! — зраділа Оля.
Поліз Мишко на осокір, прив’язав до гілки мотузку. Стали на гойдалку Мишко й Оля та й ну собі гойдатися.
Гойдаються діти, й осокір гойдається. Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та й співає, співає.
Мишко й каже:
— І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.
Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі — гніздечко синиччине, а в гніздечку — пташенята маленькі.
— Синичка не радіє, а плаче, — сказала Оля.
— Чого ж їй плакати? — здивувався Мишко.
— Подумай, чого, — відповіла Оля.
Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»
Яка мораль оповідання В.Сухомлинського “Чого синичка плаче?”?
Мораль казки Василя Сухомлинського “Чого синичка плаче?” полягає в тому, що потрібно вміти співчувати іншим і розуміти їхні почуття.
Основний урок:
🔹 Чуйність та емпатія – діти спочатку думають, що синичка співає від радості, але згодом розуміють, що вона переживає за своїх пташенят.
🔹 Відповідальність за свої дії – інколи, навіть не помічаючи, ми можемо завдавати комусь шкоди або створювати труднощі.
🔹 Природа потребує турботи – слід бути уважними до навколишнього світу й поважати життя тварин.
Казка вчить дітей не лише бачити поверхневі речі, а й замислюватися над почуттями інших та їхніми потребами. Радимо прочитати повчальне оповідання “Правда буває гірша за неправду”.
