Жив собі в лісі маленький Вовчик. Він був добрим і веселим, але коли щось йшло не за його планом, він страшенно злився. Якщо в нього не виходило збудувати башту з гілочок, він сердито розкидав їх навколо. Якщо хтось ненавмисно зачіпав його хвостиком, Вовчик гарчав і тупотів лапками.
Одного разу під час гри Вовчик і зайченя Круть будували місточок через струмок. Але раптом місточок зламався, і Вовчик вибухнув гнівом. Його лапки тремтіли, вуха піднялися догори, а очі блищали від злості. Він люто грюкнув лапою по землі й гучно завив:
– Це нечесно! Чому завжди все ламається?!
Зайченя злякано відскочило назад, а ворон Каркарич, що сидів на гілці, сплеснув крилами:
– Ой-йой! Твоїй злості місця в лісі не знайдеться!
Та раптом з-за дерев вийшла мудра Сова. Вона тихо, але впевнено запитала:
– Вовчику, ти хочеш навчитися керувати своїм гнівом?
Вовчик сердито пирхнув, але зацікавлено глянув на Сову. Вона привела його до великого дерева, під яким був розсипаний м’який пісок.
– Коли ти злишся, – пояснила Сова, – спробуй зробити три речі. Спочатку глибоко вдихни носиком і повільно видихни ротиком. Спробуй три рази.
Вовчик недовірливо спробував. Раз… два… три… І раптом його серце забилося трохи спокійніше.
– Тепер, коли відчуваєш, що гнів підкрадається, почни рахувати до десяти. Повільно, не поспішаючи.
Вовчик почав: «Один… два… три…» – і поки дорахував до десяти, його вушка більше не були притиснуті до голови.
– А тепер, – усміхнулася Сова, – намалюй на піску, як виглядає твій гнів.
Вовчик задумався і лапкою почав малювати. Він намалював велику бурю, яка трощить усе навколо, а поруч – сонце, яке повертає спокій. Коли він закінчив, йому стало легше. Він стер бурю лапкою і глибоко зітхнув.
– Бачиш? Гнів – це лише хмара, що проходить, – сказала Сова. – І ти можеш керувати нею.
З того дня, коли Вовчик відчував злість, він згадував урок Сови. Спочатку він дихав, потім рахував, а якщо гнів був дуже сильним – малював його на піску. Незабаром друзі помітили, що Вовчик більше не гарчить без причини, а сам став спокійнішим і щасливішим.
А коли зайченя Круть одного разу засмутилося через зламаний місточок, Вовчик лагідно сказав:
– Давай разом глибоко вдихнемо… і намалюємо новий місточок на піску! А потім побудуємо ще кращий.
І вони засміялися, бо знали, що кожна буря в серці – тимчасова, і її можна приборкати.
Мораль: Коли ми вчимось керувати своїми емоціями, світ стає добрішим і гармонійнішим. А прості техніки – дихання, рахування та малювання – можуть допомогти кожному впоратися з гнівом і знайти спокій.
Де ще можна знайти безплатні терапевтичні казки для дітей?
На сайті KidsTime ви можете знайти терапевтичні казки, які допоможуть дітям справлятися зі страхами, тривогами та іншими емоціями. Наші казки вчать малюків розуміти свої почуття, долати труднощі та розвивати емоційний інтелект у легкій, ігровій формі.
📖 Читайте казки, які допомагають дітям ставати впевненішими та щасливішими! 😊✨
Радимо прочитати казку “Про зайченя, яке боялося залишатися одне”.
