Одного дня, високо в небі, на біленькій пухнастій хмаринці жила маленька краплинка. Вона була дуже веселою й мріяла побачити світ.
— Як цікаво було б дізнатися, що там, унизу! — захоплено сказала вона своїм подружкам.
— Терпіння, краплинко, — усміхнулася стара мудра хмара. — Скоро прийде час, і ти вирушиш у подорож.
І ось настав цей день! Вітерець подув сильніше, хмаринка потемніла, і краплинка разом з іншими друзями весело помчала вниз. Вона впала просто на жовту пелюстку соняшника.
— Ой, як м’яко! — здивувалася краплинка.
Але сонечко виглянуло з-за хмар, і краплинка швидко випарувалася, піднявшись назад у небо.
— Ух ти! А можна ще раз? — радісно вигукнула вона.
Наступного разу краплинка потрапила у струмочок, потім у річку, помандрувала до великого моря, де каталася на хвилях і розповідала рибкам про свої пригоди.
Та щоразу сонечко піднімало її вгору, і вона знову поверталася на свою рідну хмаринку.
— Яка ж дивовижна подорож! — захоплено вигукнула краплинка. — Тепер я знаю, що світ великий і прекрасний!
І з того часу вона ще багато разів вирушала в мандри, розповідаючи всім про чудеса, які бачила.
