Жила-була дівчинка Соня. Вона була дуже допитливою і полюбляла все нове досліджувати. Одного разу мама залишила Соню вдома з бабусею, а сама побігла до магазину.
— Соню, я на хвилинку. Нічого без мене не чіпай, добре? — сказала мама.
— Добре, мамусю, — кивнула Соня і вже замислилась, чим би зайнятись.
Поблукавши по квартирі, Соня натрапила на аптечку, яка стояла високо на полиці.
— Ага! Що ж там таке цікаве? — подумала вона. — Може, там цукерки?
Вона дотягнулась до аптечки, відкрила дверцята і побачила кольорові блістери, баночки, краплі… Усе таке яскраве!
— О! Це, мабуть, вітамінки! А це — чарівні крапельки від суму! — фантазувала Соня.
Аж раптом…
— Апчхи!
Аптечка… заговорила!
— Е-е-е, дівчинко! А ти запитала дорослих, перш ніж мене відкривати?
Соня перелякано озирнулася.
— Хто це сказав?
— Це я, Аптечка. Я чарівна. І маю одне правило: ліки можна брати тільки з дозволу мами чи тата. І тільки тоді, коли справді треба!
— А чому? Вони ж гарні! І блискучі!
— Тому що ліки — не цукерки. Вони допомагають, коли людина хвора. Але якщо взяти їх без потреби — можна серйозно захворіти. Навіть потрапити до лікарні!
Соня знітилась.
— Вибач, я не знала…
— Тепер знаєш. І запам’ятай: коли щось болить — скажи дорослим. А аптечку я зачарую, щоб ніхто більше не відкривав мене без дозволу.
Аптечка зачинилась, блиснувши замочком.
У ту ж мить до хати зайшла мама.
— Як ти, Сонечко? Все добре?
Соня кинулась до мами:
— Так! Я тепер знаю, що ліки — тільки з дозволу! А аптечка в нас чарівна. Вона зі мною розмовляла!
Мама усміхнулась.
— От бачиш, моя розумничка. А тепер — час на яблучко. Краще за будь-які вітаміни!
🧠 Мораль казки:
Ліки — це не іграшки та не цукерки. Їх можна брати тільки тоді, коли це дозволяють дорослі.
Читайте ще більше казок про правила безпеки:
Самокат Турбо і безпечний рух на тротуарі
