Жили собі дід та баба. Дід працював майданником, а баба вдома мички пряла. Жили вони бідно: що зароблять – те й проїдять. Якось баба каже дідові:
– Зроби мені, діду, солом’яного бичка та осмоли його смолою.
Дід здивувався:
– Навіщо тобі той бичок?
– Зроби, я знаю, навіщо, – наполягала баба.
Дід узявся до роботи: зробив бичка з соломи, осмолив його, і вони лягли спати.
На ранок баба взяла мички, погнала бичка пасти, сіла під могилою, пряде кужіль і каже:
– Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Та й задрімала. Тим часом із лісу вибіг ведмідь із обідраним боком. Побачив бичка й питає:
– Хто ти такий?
– Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений, – відповів бичок.
– Дай мені трохи смоли бік залатати, – попросив ведмідь.
Бичок мовчав, і ведмідь почав віддирати смолу. Та зав’яз зубами й не міг вирватися. Прокинулась баба, бачить – бичка нема. Подумала, що той додому пішов. Повернулася – а бичок тягне ведмедя. Баба покликала діда, і той загнав ведмедя в погріб.
Наступного дня баба знову пішла пасти бичка. Як і раніше, задрімала. Тим часом вовк підійшов до бичка й питає:
– Хто ти такий?
– Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
– Дай і мені смоли на бік, – попросив вовк.
Вовк почав віддирати смолу й теж зав’яз зубами. Баба побачила, що вовк тягне бичка, покликала діда, і той загнав вовка до погреба.
На третій день баба знову погнала бичка. Сіла під могилою та й заснула. До бичка підбігла лисичка:
– Хто ти такий?
– Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
– Дай мені смоли, бік підлатати, – попросила лисичка.
Лисичка зав’язла зубами, і баба знову покликала діда. Той загнав і лисичку до погреба. Згодом у пастку потрапив і зайчик.
Коли всі звірі сиділи в погребі, дід почав гострити ножа. Ведмідь перелякався:
– Навіщо тобі ніж?
– З тебе шкуру знімати, щоб кожухи пошити, – відповів дід.
– Не ріж мене, дідусю, я тобі меду принесу!
Дід пожалів ведмедя й випустив його. Тоді взявся до вовка.
– Навіщо тобі ніж? – питає вовк.
– Шапку на зиму пошити, – каже дід.
– Не ріж мене, я тобі овець приведу!
Вовка теж випустив. Потім підійшла лисичка:
– Нащо тобі ніж?
– На опушку до кожуха, – каже дід.
– Не ріж мене, я тобі курей і гусей принесу!
Дід випустив і лисичку. Останнім був зайчик:
– Дідусю, не ріж мене, я тобі намисто, сережки й стрічки принесу!
Дід погодився.
На ранок звірі почали приносити обіцяне: ведмідь приніс мед, вовк пригнав овець, лисичка – курей і гусей, а зайчик – прикраси. Дід і баба продали овечок, купили волів і стали чумаками. Згодом вони розбагатіли. А солом’яний бичок стояв собі на сонці, поки зовсім не розтанув.
Класичний початок казки про діда і бабу часто передбачає неочікуваний фінал:)
