👴🏻👵🏻 Жили-були дід і баба. Такі вже були бідні, що майже нічого у них не залишилося. Якось дійшли до того, що й хліба вдома не стало — зовсім нічого їсти. Дід каже:
— Бабусю! Зайди до хижки, позмітай трохи борошенця з засіки та спечи мені колобка.
Баба послухалася: витопила піч, назмітала трохи борошна, замісила тісто на яйцях і спекла кругленького колобка. Поклала його на вікно, щоб остиг.
Шукаєте “Колобок” зі щасливим фіналом? Пропонуємо познайомитися з кмітливим Колобком — альтернативною версією казки, де головний герой знаходить хитрий спосіб уникнути лисячої пащі.
А колобок, лежав-лежав, зірвався з вікна на призьбу, з призьби на землю — і покотився дорогою.
Котиться та й котиться, а назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок! Я тебе з’їм!
А колобок йому:
— Не їж мене, зайчику-побігайчику! Краще я тобі пісню заспіваю.
— Ану, співай!
Колобок і заспівав:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Як од баби та од діда втік,
Так і від тебе втечу!
Покотився далі, лишивши зайця ні з чим.
Котиться, котиться, а тут йому назустріч вовк.
— Колобок, колобок! Я тебе з’їм!
— Не їж мене, вовчику-братику! Краще я тобі пісню заспіваю.
— Ну, співай!
І колобок знову заспівав:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Як од баби та од діда втік,
Так і від тебе втечу!
Знову покотився, залишивши вовка ні з чим.
Котиться, котиться, а тут назустріч ведмідь.
— Колобок, колобок! Я тебе з’їм!
— Не їж мене, ведмедику-братику! Краще я тобі пісню заспіваю.
— Ну, співай!
І колобок сміливо заспівав:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Як од баби та од діда втік,
Так і від тебе втечу!
І знову покотився далі, залишивши ведмедя з порожнім животом.

Котиться колобок, радіє, що ні зайчик, ні вовк, ні ведмідь його не з’їли. Аж тут зустрічає лисичку.
— Колобок, колобок! Я тебе з’їм! — каже лисичка.
А колобок їй відповідає:
— Не їж мене, лисичко-сестричко! Я краще тобі пісню заспіваю.
— Оце цікаво! — мовить лисичка. — Ну, співай!
Колобок почав співати:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Як од баби та од діда втік,
Так і від тебе втечу!
Лисичка хитро примружила очі:
— Гарна пісня! Але ти так далеко, колобочку, співати, що я не чую. Сідай мені на язик, тоді все буде чутно.
Колобок подумав: “Чого б і ні? Всі мене хотіли з’їсти, та я втік! А лисичка просто слухає мою пісню”. Та й скочив лисичці на язик.
— Ну, слухай! — сказав він і знову завів:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений…
А лисичка тільки чекала моменту — хап! І проковтнула колобка.
Так і закінчилася його пісенька. А лисичка, облизуючись, пішла собі далі, задоволена та сита.
Яка мораль казки “Колобок”?
Мораль казки «Колобок» полягає в тому, що надмірна самовпевненість і наївність можуть стати причиною небезпеки. Головний герой, занадто впевнений у своїх здібностях, не помічає підступних намірів оточуючих і, піддатливий лестощам, врешті-решт опиняється в пастці. Таким чином, казка вчить бути обережним, не дозволяти гордині взяти гору і завжди пильно ставитись до того, хто може використовувати ваші слабкості.
Казки зі схожою мораллю, що застерігають від надмірної довірливості, самовпевненості та лестощів:
- «Вовк і семеро козенят» – козенята, які відкрили двері вовкові через хитрість та обман, як і Колобок, стають його жертвами.
- «Червона Шапочка» – дівчинка довіряє вовкові, не підозрюючи про небезпеку, що її чекає.
- «Коза-Дереза» – історія про підступність і довірливість, коли хитра Коза обманом захоплює чужу домівку.
- «Зайчикова хатинка» – казка про те, як наївний Зайчик впустив хитру Лисицю до свого дому й залишився без даху над головою, але з допомогою друзів повернув житло.