Одного дня дванадцять чоловік із села Ейді Ніфас пішли до міста Май Едега, понесли у млин зерно. От намололи вони борошна, завдали мішки на плечі та й рушили додому. Стежка вилася поміж густим лісом. Ішли вони, ішли, аж тут комусь із них здалося, що один загубився. Гукнув він іншим, щоб зупинилися, і давай лічити. Усіх полічив, а себе забув, і вийшло, що їх тільки одинадцять.
— Чекайте! — вигукнув він.— Когось немає!
— Не може бути!
— Порахуйте самі!
Другий порахував і теж забув за себе.
— А й справді,— сказав він,— нас тільки одинадцять, одного не вистачає.
Третій порахував і теж налічив одинадцять.
— Ой деде! — вигукнув він.— Хтось із нас збився з дороги, і його вхопив леопард!
Зрештою вони знову рушили далі до Ейді Ніфаса, дорікаючи собі за те, що не вгледіли товариша.
— Треба було не спускати його з очей,— сказав один.
— А ми залишили його позаду! — додав інший.
— Йото вхопив здоровий леопард! — вигукнув третій.
— Здоровенна люта леопардиха!
— А як мужно він боронився, та ще й голіруч!
— Відважний був вояк, що й казати!
— Найсміливіший у всьому краї. Він навіть не скрикнув, не поглухав на поміч, коли на нього напала зграя леопардів.
— Бідолашна вдова! Що з нею тепер буде? — завголав один.
— Нещасна сім’я! За що їм таке лихо? — сумно додав інший.
— Він був не тільки хоробрий, але й щедрий та добрий.
Так оплакували подорожні свого загиблого товариша. Зайшли вони в село і почали тужити-лементувати. Люди кинулись їм назустріч.
— О горе! Дорогою спіткала нас біда! — вигукнув один, і мандрівники почали розповідати про те, як їхній товариш став на бій з леопардом і по-геройському загинув.
Зчинився неймовірний гамір, всі заговорили нараз-перебій.
Тим часом мале дівча підійшло до мішків з борошном, що їх прибули поставили на землю, і порахувало. Мішків було дванадцять.
— Мамо, — сказала дівчинка, — тут дванадцять мішків.
— Не морочь голову,— відмахнулася жінка і знову заходилась теревені правити.
— Мамо, — сказала дівчинка перегодом, — тут стоїть дванадцять мішків з борошном, то, мабуть, прийшли всі дванадцятеро чоловіків.
Мати вгомонилася нарешті й порахувала мішки.
— Тут дванадцять мішків, тож мусить бути й дванадцять чоловіків! — закричала вона.
Староста села порахував прибулих.
— Тепер їх дванадцять. Сміливець вернувся, — сказав він.
Селяни радісно загомоніли.
— Він подбивав леопардів голими руками і вернувся переможцем! — вигукнув один мандрівник.
— Без зброї він подолав цілу зграю хижаків! — оголосив другий.
— Слава нам! Такого лицаря, як він, немає ніде!
І тут почалося велике свято на честь героя із Ейді Ніфаса з нагоди, що повернувся живим з бою з леопардом.
Відтоді минуло багато років, а старі й досі розповідають, як колись їхній земляк прославив село своєю хоробрістю та силою.
Радимо прочитати ще більше казок з гумором!
Якщо вам подобаються смішні та кумедні історії, ці казки точно подарують гарний настрій. Тут можна зустріти хитрих персонажів, незвичайні пригоди та веселі повороти сюжету, які смішать і дітей, і дорослих. Не пропустіть можливість посміятися разом із героями та поринути у світ веселих казкових пригод!
