Був собі колись пастух, що пас овець у горах. Часом розпалював вогнище під деревом, а часом сидів, споглядаючи далекі схили, де інші пастухи доглядали свої отари.
Якось хлопцеві стало страшенно нудно. Думав він, думав, як себе розважити, аж вигадав. Зліз на великий камінь і гукнув щосили:
— Вовки! Вовки! Рятуйте!
Ближній пастух почув крик і кинувся на поміч. Хлопець, побачивши його, зрадів: «О, зараз повеселюся, хай ще й інші прибіжать!» І знову закричав:
— Вовки! Вовки напали на овець! Допоможіть!
Інші пастухи, почувши, помчали щодуху. Прибігли, захекані, і питають:
— Де вовки? Кажи, де вони?
А хлопець, сидячи на камені, всміхнувся:
— Які вовки? То я пожартував, хотів вас налякати!
— Що за жарти? — обурився один пастух.
— Ганяв нас, наче дурнів, щоб посміятися? — додав інший. — Ох, і відлупцювати б тебе!
Пастухи, бурмочучи, пішли до своїх овець, а хлопець тішився, сміючись із їхньої довірливості. «Ще раз так пожартую, — думав, — раз вийшло, то й вдруге вдасться».
За кілька днів він знову закричав:
— Вовки! Вовки! Рятуйте!
Пастухи перезирнулися:
— Знов він кричить, — сказав один.
— Може, знову жартує? — засумнівався другий.
— А якщо ні? Біжімо про всяк випадок!
І вони кинулися бігти. А хлопець, побачивши їх, аж заливався сміхом:
— Ха-ха! Ну й легковірні! Знов повелися!
— Ти нас знову за дурнів маєш? — розгнівався один.
— Серце мало не вискочило, поки добігли! — додав інший.
Пастухи, стримуючи злість, мовчки повернулися до своїх справ.
Минуло трохи часу. Сидів якось пастух під деревом біля вогнища, аж раптом побачив, як величезний вовк мчить до його овець, вишкіривши ікла.
— Ой, лихо! Вовк! — закричав хлопець, кидаючись геть. — Вовк! Рятуйте! Мої вівці!
Він гукав щосили, благаючи допомоги. Та пастухи, почувши, лише посміялися:
— Чуєте цього брехуна? — гукнув один.
— Знов жартує, — відмахнувся інший. — Годі нам його слухати.
Хлопець не вгавав:
— Справді вовк! Правду кажу! Біжіть швидше, бо овець порве!
— Дури когось іншого! — крикнули йому. — Знаємо твої жарти!
Ніхто не прийшов. Вовк роздер кількох овець і зник у лісі. Хлопець залишився сам, гірко шкодуючи про свої витівки.
Відтоді він затямив: хто часто бреше, тому не вірять, навіть коли каже правду.
Читайте ще більше казок на тему брехні, втрати довіри або наслідків обману:
«Про правду і кривду» (українська народна казка)
Ця казка розповідає про двох братів, один із яких завжди говорить правду, а інший — бреше. Брехун спочатку отримує вигоду, але зрештою його обман викривається, і він зазнає поразки. Мораль: правда завжди перемагає кривду.
«Вовк і семеро козенят»
Вовк обманює козенят, змінюючи голос, щоб видати себе за їхню матір. Хоча ця казка більше про хитрість, вона показує, як брехня може мати небезпечні наслідки, а пильність допомагає уникнути обману.
«Піноккіо» (італійська казка, Карло Коллоді)
У цій історії дерев’яний хлопчик Піноккіо щоразу, коли бреше, стикається з тим, що його ніс росте. Хоча казка ширша за тематикою, вона підкреслює, що брехня призводить до неприємних наслідків і втрати довіри. Мораль: правдивість важлива, бо брехня завжди викривається.
