На небі, серед хмар, жила маленька хмаринка, на ім’я Хмарочка. Вона була дуже сором’язлива і обожнювала своє затишне місце в небі. Щодня вона спостерігала, як інші хмаринки мандрують по світу, і думала: “А як би це було страшно — покинути мою маленьку хатинку серед небес!” Їй не хотілося залишати рідне місце, адже зміни здавались лячним.
Одного разу, коли Хмарочка стояла і дивилася на горизонти, до неї підлетів Вітерець — веселий і рухливий вітерець, який ніколи не боявся змін.
— Привіт, Хмарочко! — сказав Вітерець, співаючи. — Чому ти така сумна?
— Я боюся залишати своє місце в небі, — відповіла Хмарочка. — Тут так затишно, а на іншому кінці світу може бути страшно.
Вітерець посміхнувся і запитав:
— А ти хочеш побачити, як можна насолоджуватися новими місцями? Це не так страшно, як здається!
Хмарочка вагалась, але погодилася. Вітерець обережно підняв її вгору і поніс до місця, яке вона ніколи не бачила — до чудового саду на землі, де квіти розцвітали в яскравих кольорах, а дерева рухали своїми гілками в ритмі вітру.
— Ось! — вигукнув Вітерець. — Це тільки початок. Тут, на землі, стільки цікавого, що чекає тебе!
Хмарочка обережно спустилась на землю, дивлячись на незвичні квіти і дерева. Вона відчула, як весело і цікаво бути частиною цього нового світу.
— Виявляється, змінюватися не так страшно! — сказала вона, радісно піднімаючи свої маленькі обриси в небо.
З того дня Хмарочка більше не боялась мандрувати. Куди б вона не летіла, Вітерець завжди був поруч і показував їй нові, цікаві місця. А Хмарочка навчилася, що зміни можуть бути чудовими, якщо поглядати на них як на нові можливості.
Висновок
Ця казка вчить дітей, як важливо бути відкритим до нових змін і переживань, як розширювати горизонти і не боятися того, що є незнайомим.
Пропонуємо прочитати ще одну терапевтичну казку про подолання страху темряви — “Про Зоряного Їжачка”.
