У теплій зеленій долині, де росли високі папороті й гуділи джмелі, жив маленький трицератопс Тріксі. У нього були три міцні роги, якими він дуже пишався. Тріксі любив грітися на сонечку, жувати соковиті листочки й ганятися за метеликами. Але була одна річ, яку він страшенно боявся — дощ!
— А що, як дощ змиє мої роги? — хвилювався Тріксі, дивлячись на небо. — Без них я буду не справжнім трицератопсом!
Інші динозаврики сміялися:
— Тріксі, дощ — це просто водичка! Вона не змиває роги!
Та Тріксі їм не вірив. Щойно на небі з’являлася хмаринка, він ховав голову під кущ і тремтів.
Одного дня небо затягнуло сірими хмарами, і вітер зашумів у папоротях. Раптом — крап! — упала перша крапля. За нею друга, третя, і почалася справжня злива! Тріксі запищав:
— Ой-ой-ой! Мої роги в небезпеці!
Він побіг щодуху й заховався в маленькій печері під скелею. Там було сухо, але темно. Тріксі сидів і слухав, як дощ гупає по землі. Його хвостик тремтів, а серце стукало: “Бум-бум-бум!”
Раптом із глибини печери пролунав веселий голос:
— Гей, хто тут ховається?
Тріксі повернув голову й побачив птеродактиля — маленького, з крилами й блискучими очима. Це був Піко, який любив літати між хмарами.
— Я Тріксі, — тихо сказав трицератопс. — Ховаюся від дощу. Він змиє мої роги!
Піко засміявся, захитавши крилами:
— Змиє роги? Та це ж нісенітниця! Дощ — мій найкращий друг! Ходи зі мною, покажу, як це весело!
— Ні-ні-ні! — замотав головою Тріксі. — Я боюся!
Але Піко був наполегливий. Він легенько штовхнув Тріксі крилом:
— Давай хоч подивимося! Якщо не сподобається, повернешся в печеру.
Тріксі зітхнув, але погодився. Він обережно висунув носа з печери. Краплі падали йому на мордочку — прохолодні й лоскотливі. Піко стрибнув у калюжу й закричав:
— Дивись, як я вмію! Плюх!
Вода розлетілася на всі боки, і Піко засміявся. Тріксі кліпнув очима.
— А це… не страшно? — спитав він.
— Зовсім ні! — відповів Піко. — Спробуй сам!
Тріксі обережно ступив у калюжу. Плюх! Вода бризнула йому на роги, але вони залишилися на місці! Він стрибнув ще раз — плюх-плюх! — і раптом засміявся:
— Ой, це ж весело!
Піко закружляв над ним:
— А я казав! Дощ — це гра, а не ворог!
Дощ усе лив, але Тріксі вже не ховався. Він стрибав по калюжах, ганявся за краплями й навіть спробував гудіти рогами, як Піко крилами. Коли дощ закінчився й виглянуло сонце, Тріксі глянув на себе — роги блищали, мокрі й чисті.
— Мої роги цілі! — радісно гукнув він. — І дощ — це так круто!
Відтоді Тріксі більше не боявся дощу. Щойно небо затягували хмари, він біг до Піко й казав:
— Ходи стрибати по калюжах, друже!
І вони разом веселилися, а долина наповнювалася їхнім сміхом.
Мораль:
Не бійся нового — воно може принести радість.
Радимо прочитати ще більше цікавих казок про дружбу та взаємодопомогу
Дружба з Вітром (Страх нових місць і змін) – це зворушлива історія про маленьку хмаринку, яка боялася залишати своє звичне місце в небі. Але завдяки дружбі з веселим Вітерцем вона відкрила для себе чарівний світ нових пригод.
Про зайчика і сонечко – добра казка про маленького зайчика, який любив світло і тепло сонця. Але одного дня темні хмари закрили небо, і сонечко зникло. Зайчик не розгубився – він покликав друзів, і разом вони знайшли спосіб повернути яскраве світло. ☀️🐰
Про Піратів Острова Зірок – Легендарний Острів Зірок приховує чарівний скарб, але дістатися до нього зможуть лише найвідважніші! Капітан Джек Шторм і його команда відчайдушних піратів вирушають у небезпечну подорож крізь штормові моря, загадкові джунглі та підступні пастки. Чи знайдуть вони зіркове золото? Або відкриють щось цінніше за скарби? Яскрава історія про пригоди, дружбу та справжнє багатство! 🏴☠️✨
Казка про машинку Бібі – Маленька червона машинка Бібі – справжній герой на колесах! Вона не тільки найшвидша та найяскравіша в місті, але й завжди готова допомогти друзям. У цій казці Бібі вирушає на пригоди, допомагаючи старому тракторцю Тошку та жовтому автобусу Бусі вирішувати проблеми на дорозі.🚗✨
Про тролів: Зниклий ритм – У Тролівстві, де музика й танці були частиною кожного дня, одного ранку зникла сама музика! Тролі вирушають у подорож, щоб повернути ритм у своє королівство. Пройшовши через ліс Соло, річку Ритму та Долину Ехо, вони стикаються з Хаосом — духом тиші, який викрав їхню музику. Чи зможуть вони повернути свою мелодію та навчити Хаоса, чому музика важлива? 🎶
