Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві. Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки: жовтим, синім, зеленим, оранжевим, фіолетовим…
Легенький вітерець підхоплював бульбашки, й вони летіли над квітником, над кущами бузку. Їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя — вони лопались.

А одна велика Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо. Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
— Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
— Так, я чарівна пташка, — згорда відповіла Бульбашка. — Поглянь, одежа на мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до одежі — Мильна Бульбашка лопнула.
— Де ж це вона поділась та чарівна пташка? — здивувалася Ластівка. — Тільки бризки полетіли.
Яка мораль казки “Мильна бульбашка” В.Сухомлинського?
Мораль казки: порожня пиха та марнославство швидко зникають, як мильна бульбашка.
Хто занадто вихваляється своєю красою чи уявними чеснотами, може виявитися пустим і крихким, а справжня цінність — у внутрішній сутності, а не у зовнішньому блиску.