Одного ранку Пеппа прокинулася від яскравого світла, що заливало кімнату. Вона підбігла до вікна й вигукнула:
— Ой, яка краса! Джордже, швидше сюди!
Джордж зазирнув із плюшевим динозавром у руках.
— Діно? — здивовано запитав він, дивлячись на яскраву веселку.
— Ні, Джордже, це не динозавр, це веселка! Але дивись, у ній є срібляста смужка! Я такого ще ніколи не бачила, — захоплено сказала Пеппа.
— Срібло! Може, там скарб? — пожвавішав Джордж.
Пеппа побігла до мами й тата.
— Мамо, тату, ми з Джорджем побачили дивну веселку! Можна ми підемо подивитися ближче?
— Звичайно, тільки не забудьте гумові чобітки, раптом буде болото, — усміхнувся тато Свин.
Пеппа, Джордж і їхні друзі — Зої Зебра, Ребекка Кролик і Сьюзі Вівця — вирушили до веселки. По дорозі вони зустріли маленьку пташку, яка щось співала.
— Чуєте? Вона говорить про якийсь скарб! — захоплено сказала Ребекка.
— А давайте запитаємо! — запропонувала Сьюзі.
Пеппа обережно звернулася до пташки:
— Привіт, пташко! Ми шукаємо кінець веселки. Ти знаєш, що там?
Пташка кивнула маленькою голівкою й защебетала:
— У кінці веселки — скриня зі сміхом, яка зробить вас дуже щасливими!
— Оце так! — вигукнув Джордж.
Друзі пішли далі, долаючи різні перешкоди. Спершу був густий ліс.
— Тримайтеся за руки, щоб не загубитися! — сказала Пеппа.
Потім — бурхлива річка.
— Ой-ой, як перейти? — хвилювався Джордж.
— Стрибайте по камінцях! — сміливо запропонувала Зої.
Нарешті, веселка привела їх до маленького пагорба. На вершині вони побачили чарівну скриню, яка сяяла, як зірка.
— Раз, два, три! Відкриваємо! — разом вигукнули друзі.

Усередині були різнокольорові кульки. Пеппа взяла одну в руки, і раптом всі опинилися на галявині, де брудні калюжі блищали на сонці.
— Стриб-скок! — весело закричала Пеппа.
— Оце так пригода! — сміялися всі.
Вони зрозуміли, що справжній скарб — це радість і дружба, які роблять кожен день чарівним.
— Це був найкращий день! — сказала Пеппа, коли всі разом поверталися додому.