Вітер і Сонце сперечалися, хто з них сильніший. Поки вони з гарячністю й гучними словами доводили свою силу, дорогою йшов Подорожній, загорнутий у плащ.
«Домовимось так, — сказав Сонце, — сильніший той, хто зможе зняти з Подорожнього плащ».
«Гаразд», — пробурмотів Вітер і відразу ж послав на Подорожнього крижаний, завивальний подих.
Від першого подиху вітру поли плаща закрутилися навколо тіла Подорожнього. Але він одразу ж щільніше загорнувся в нього, і чим дужче дув Вітер, тим міцніше він тримав плащ при собі. Вітер люто смикав плащ, та всі його зусилля були марними.
Тоді засяяло Сонце. Спершу його промені були лагідні, і після лютої холоднечі Вітру Подорожньому стало так приємно, що він розстебнув плащ і дав йому вільно спадати з плечей. Промені Сонця ставали дедалі теплішими. Чоловік зняв капелюха й витер чоло. Нарешті йому стало так спекотно, що він зовсім скинув плащ і, рятуючись від пекучого проміння, приліг у затінку дерева край дороги.
Лагідність і добра переконливість досягають успіху там, де сила й грубість безсилі.
Топ 3 питання на розуміння байки “Вітер і Сонце”🌞💨
- Хто був сильніший у казці — сердитий Вітер чи лагідне Сонце?
- Що робив Подорожній із плащем, коли Вітер дув дуже сильно?
- Чому Подорожній сам захотів зняти плащ, коли вийшло Сонце?
