Давним-давно, коли світ був ще зовсім юним, небо не мало кольору. Воно було прозорим, як чиста вода в гірському струмку, і крізь нього світили зорі вдень і вночі. Але одного дня Сонце, яке гріло землю своїм золотим промінням, помітило, що людям бракує радості, коли вони дивляться вгору.
— Чому ви, люди, так рідко підіймаєте очі до неба? — запитало Сонце.
— Бо воно порожнє, — відповіли люди. — Немає в ньому краси, лише зорі, які ми бачимо щоночі. Хочеться чогось особливого!
Сонце задумалось. Воно покликало Вітер, Хмари і Моря, щоб разом вирішити, як зробити небо привабливішим.
— Може, я пофарбую небо в золотий, як моє проміння? — запропонувало Сонце.
— Ні, — заперечив Вітер. — Золоте небо буде сліпити очі, люди не зможуть на нього дивитися.
— А якщо я вкрию небо білими хмарами? — сказали Хмари.
— Тоді воно буде сірим і сумним, — відповів Вітер. — Люди хочуть кольору!
Тут озвалося Море, яке досі мовчало:
— Я знаю, що робити! Мій колір — глибокий і синій, як спокій і мрії. Дозвольте мені подарувати небу частинку своєї блакиті.
Сонце зраділо такій ідеї, але спитало:
— Як же ти поділишся своїм кольором, Море? Ти далеко внизу, а небо високо над нами.
Море посміхнулося і сказало:
— Я віддам свою блакить Сонцю, а воно розкине її по небу своїм промінням.
Так і сталося. Море зібрало найчистішу синю воду зі своїх глибин і передало її Сонцю. Сонце, радісно розкидаючи промені, розфарбувало небо ніжним блакитним кольором. Але щоб колір тримався, Вітер погодився щодня носити краплинки морської води вгору, а Хмари обіцяли берегти цю блакить, розсіюючи її, коли Сонце світило особливо яскраво.
Відтоді небо стало блакитним. Люди, дивлячись на нього, відчували спокій і радість, адже воно нагадувало їм про море, мрії та нескінченну красу світу. А коли сонце сідало, небо іноді червоніло, ніби соромлячись за свою красу, або ж ставало золотим, щоб нагадати про теплі обійми Сонця.
І так блакитне небо стало подарунком Моря, Сонця, Вітру і Хмар, які разом захотіли зробити світ щасливішим.
Чому небо блакитне з погляду науки?
Небо здається блакитним через явище, яке називається розсіюванням Релея. Ось як це працює:
- Сонячне світло та атмосфера: Сонячне світло виглядає білим, але насправді складається з усіх кольорів спектру. Коли світло проходить через атмосферу Землі, воно взаємодіє з молекулами газів (здебільшого азоту та кисню) і частинками.
- Розсіювання світла: Коротші хвилі світла, такі як синій і фіолетовий, розсіюються в усі боки частинками атмосфери сильніше, ніж довші хвилі (наприклад, червоні чи жовті). Це відбувається через те, що розсіювання Релея залежить від довжини хвилі: коротші хвилі розсіюються приблизно в 4 рази ефективніше.
- Чому саме блакитне, а не фіолетове?: Хоча фіолетове світло розсіюється ще більше, ніж синє, небо виглядає блакитним з двох причин:
– Сонячне світло містить менше фіолетового кольору порівняно з синім.
– Людське око менш чутливе до фіолетового світла, але добре сприймає синє. - Ефект кута огляду: Коли ми дивимося на небо, ми бачимо розсіяне синє світло з усіх напрямків, що створює блакитний фон. На заході чи сході сонця, коли світло проходить довший шлях через атмосферу, більшість синього вже розсіяна, і ми бачимо червоні та помаранчеві відтінки.
Отже, блакитний колір неба — це результат розсіювання короткохвильового синього світла в атмосфері та особливостей нашого зору.
