Жив собі в одному селі бідний чоловік із жінкою. Усе їхнє багатство складалося лише з одного цапа. Куди б чоловік не йшов — завжди той цап тупцяв слідом.
Одного разу пішли вони разом у ліс по дрова. Чоловік рубає, а цапик під кущем щось копає копитами. Копав-копав — та й вигріб невеличкий котелик із грошима.
Чоловік як угледів — аж засяяв від радості. Дрова кинув, гроші забрав та й додому:
— Жінко, тепер будемо жити, як люди! Наш цап скарб відкопав!
З того часу зажили вони в достатку. У вдячність господар дозволив цапові жити, як справжньому членові сім’ї: спав він на ліжку, їв за столом, усе як у людей.
Минув час, постарів цап і згинув. Засмутився чоловік та й каже жінці:
— Такий добродій нам був, треба його поховати, як людину.
Зробили цапові домовину. Чоловік іде до священика:
— Отче, чи не могли б ви похоронити мого цапа?
Священик аж руками розвів:
— Та хто ж таке чув, аби священик йшов хоронити цапа?!
А чоловік йому тихенько:
— Похороніть, отче, бо цап гроші залишив…
Священик аж усміхнувся:
— Е-е, давно би ти так сказав!
І справді похоронили цапа, як людину. Бо, як кажуть у народі: за гроші все зробиться.
Мораль цієї казки «За гроші все зробиться» така:
💡 Гроші мають велику силу у світі людей: вони можуть змінити ставлення, відкрити двері та навіть змусити робити те, що здавалося неможливим чи безглуздим.
Але за цим прихована іронія — казка висміює людську жадібність і показує, що за гроші іноді люди втрачають здоровий глузд та забувають про справжні цінності.
