У маленькому містечку, де завжди пахло свіжою випічкою, жила дівчинка Марійка. Вона дуже любила солодощі, особливо цукерки. Але найбільше вона мріяла про чарівні цукерки, які могли виконувати бажання.
Одного дня Марійка знайшла на ярмарку маленьку лавку, якої раніше не було. За прилавком стояла таємнича бабуся.
— Підходь, дівчинко! У мене є особливі цукерки, — мовила вона та простягнула різнокольоровий пакетик.
— Вони справді чарівні? — здивувалася Марійка.
— Кожна цукерка виконає одне бажання, але будь уважною: бажання має бути добрим.
Дівчинка була у захваті! Вона швидко повернулася додому, сіла на ліжко й дістала першу цукерку.
— Хочу мати цілу кімнату цукерок! — вигукнула вона й з’їла одну.
Раптом у кімнаті з’явилися гори шоколаду, карамелі та мармеладу. Марійка радісно кинулася їсти, але вже за годину її почав боліти живіт.
— Ой, я стільки не з’їм… Треба інше бажання!
Вона взяла другу цукерку.
— Хочу, щоб усі робили тільки те, що я хочу!
Але стало не так весело: мама не приготувала обід, друзі не гралися з нею, бо чекали наказів. Марійка зрозуміла, що це погане бажання.
Залишилася остання цукерка. Марійка подумала й сказала:
— Хочу зробити всіх щасливими!
Раптом у містечку стало весело: діти отримали іграшки, бабусям принесли квіти, а в парку заграла музика.
Марійка зрозуміла, що справжня магія — це не чарівні цукерки, а добрі вчинки, які роблять світ кращим. І з того дня вона завжди ділилася радістю з іншими.
