Одного затишного вечора матуся-зайчиха повернулася додому. А вдома на неї чекав маленький синочок. Він зрадів, коли побачив матусю, та міцно обійняв її.
— Мамо, мамо, — заплигало зайченя — до мене в гості приходив Апчхи!
— Будь здоровий, синку! — мовила зайчиха — То хто, ти кажеш, приходив до тебе в гості?
— Апчхи! — повторило зайченя.
— Ти що, захворів? Чи алергія? — занепокоїлась матуся, піднявши свої вуха.
— Та ні, — відмахнувся вухань — я не пчихаю. Принаймні зараз.
— Щось я заплуталася. То хто до тебе в гості приходив?
— Апчхи!
Матуся почухала себе за вухом, а потім:
— А-а-а, тепер зрозуміла. Ну, ти хоча б чаєм гостю пригостив?
— Ні. Він сказав лише «Апчхи!» і більше не приходив. — посміхнувся зайчик.
🎯 Чого навчає казка “Апчхи”?
Чуйності та турботі — мама-зайчиха одразу турбується про сина, коли чує, що той міг захворіти. Це вчить дітей, що батьки завжди піклуються і готові допомогти.
Гумору у щоденному житті — казка показує, що іноді непорозуміння можуть бути веселими, і це нормально. Так діти вчаться легше реагувати на плутанину та непорозуміння.
Словесної гри й розвитку мовлення — завдяки повторенню слова «Апчхи!» казка розвиває мовлення, слухове сприйняття, увагу й почуття гумору.
Цю казку добре читати на ніч, бо вона спокійна, мила, з позитивним настроєм. Вона викликає усмішку, розвиває емоційний інтелект і близькість між дитиною й дорослим.
