Жив-був цар. Якось послав він у всі сторони вісників, які почали вигукувати до народу:
— Ей, ви! Хто з вас зможе найкраще збрехати, тому цар подарує золоте яблуко!
Почали приходити до царя звідусіль: царевичі, діти назирів, везирів — одним словом, дуже багато людей. Але ніхто не зміг догодити царю.
Нарешті прийшов до нього бідняк із великим глечиком у руці.
— Чого тобі треба? — запитав цар.
— Здоров будь, царю! — відповів бідняк. — Я прийшов отримати свої гроші: адже ти винен мені глечик золота.
— Брехня! — вигукнув цар. — Я нічого тобі не винен!
— Брехня? Тоді дай мені золоте яблуко, коли я збрехав.
Цар, зрозумівши хитрість, почав відмовлятися:
— Ні, ти не брешеш.
— А якщо не брешу, тоді віддай борг, — сказав бідняк.
Цар, побачивши, що хитрун переміг, нічого не відповів, а мовчки дістав і віддав біднякові золоте яблуко.
Мораль:
Казка вчить, що не сила і не багатство дають перемогу, а кмітливість, розум та вміння швидко знаходити вихід із ситуації. Навіть бідна людина може здобути повагу й нагороду, якщо має мудрість і хитрість.
