Жили собі дід та баба. Тримали вони семеро овець, собачку-Жучку, котика-Мурку та теличку-Молодичку.
От прийшла зима, Різдво наближалося. Баба накриває святковий стіл, а дід надумав піти пошукати колядників. Іде він, іде, коли раптом бачить — просто стежкою суне зграя вовків.
Дід і каже:
— Ей, вовки, ходіть до мене поколядувати!
Вовки переглянулися та пішли слідом за дідом. Прийшли до хати й почали співати:
А у діда, а у баби
Семеро овець.
Песик-Жучка,
Котик-Мурка,
Теличка-Молодичка.
Винось, діду, овечку!
Крутився дід, вертівся — нічого не вдієш, треба нести. Виніс одну вівцю. Вовки з’їли — і знов колядують:
А у діда, а у баби
Шестеро овець…
Винось, діду, овечку!
Виніс дід і другу — і та пропала. Тоді знову спів:
А у діда, а у баби
П’ятеро овець…
Винось, діду, овечку!
Так тривало й далі: четверта, п’ята, шоста…
Поки не з’їли вовки всіх овець дочиста.
Коли вже нічого не лишилося, знову затягнули:
А у діда вівці були —
Він їх нам віддав.
Була в нього господарка —
Він подарував.
Ще зосталась в нього бабця,
Бабця молода.
Він нам бабу зовсім скоро
Винесе сюди!
Почув це дід — тут йому розум повернувся. Схопив ломаку та як кинеться на вовків!
Ледве вирвалися колядники-вовки з двору живими — тільки пилюка за ними.
А дід із бабою відтоді жили спокійно, добра наживали, і дід більше з вовками справ не мав.
Чому так сталося в казці, що дід залишився без овець?
У цій казці дід і баба чекали Різдва. У нашій Україні на Різдво заведено колядувати — діти й дорослі ходять по хатах, співають пісні-колядки та бажають здоров’я, щастя і добра. Господарі за це пригощають їх смаколиками або невеликими подарунками.
Дід хотів, щоб до нього прийшли колядники, бо колядка приносить радість, веселий настрій і благословення для дому. Але замість людей прийшли вовки, які з’їли овець і навіть намагалися «поколядувати» над бабою! Казка смішна, але вона вчить бути уважним і обережним, навіть коли хочеш бути гостинним.
