Один Вовк якось надто жадібно наївся, і кістка застрягла йому поперек у горлі. Ні проковтнути, ні виплюнути він її не міг, а їсти тим часом було неможливо. Для ненажерливого Вовка це була справжня мука.
Тоді він побіг до Журавля. Вовк був певен, що той, маючи довгу шию й дзьоб, легко дістане кістку й витягне її.
— Я щедро тебе нагороджу, — сказав Вовк, — якщо ти витягнеш з мого горла цю кістку.
Журавель, як можна здогадатися, не дуже хотів пхати голову у вовчу пащу. Але, будучи за вдачею трохи користолюбним, погодився і зробив те, про що просив Вовк.
Коли Вовк відчув, що кістки більше нема, він просто розвернувся й пішов.
— А як же моя нагорода? — тривожно вигукнув Журавель.
— Що? — ричить Вовк, обертаючись. — Хіба тобі мало того, що я дозволив витягти голову з моєї пащі й не відкусив її?
Мораль:
Не чекай винагороди, якщо служиш злим.
Читайте ще більше байок Езопа, адже, хоч він жив багато століть тому, його мудрість залишається актуальною й сьогодні.
А саме — про жадібність, хитрість, дружбу й справедливість, теми, що не втрачають свого значення навіть у сучасному світі.
