У маленькому містечку Сонячному жив собі хлопчик Левко. Він був допитливий, як кіт у коморі: усе хотів знати, усе хотів спробувати. Одного ранку, коли мама попросила його винести сміття, Левко побачив щось блискуче біля дитячого майданчика.
— Ого! — вигукнув він. — Яка гарна коробочка! Може, там цукерки? А може — скарб?
Коробочка була срібляста, трохи мерехтіла на сонці й мала червону кнопку. Левко простягнув руку, але в ту мить почув тихенький шурхіт за спиною.
— Не чіпай! — пролунав тоненький голос.
Левко озирнувся й побачив пухнастого їжачка в жилеті. Той мав бейджик із написом “Патруль безпеки лісу”.
— А ти хто такий? — здивувався хлопчик.
— Я — Їжак Сторожак, чергую тут. Ця коробочка підозріла. Не варто торкатися речей, які не твої і не знаєш, звідки вони.
Левко зморщив чоло:
— Але ж цікаво!
Їжак узяв палицю і легенько торкнувся коробки. Та засвітилася ще яскравіше й почала пищати!
— От бачиш, — сказав Сторожак. — Добре, що не торкнувся руками. Може, це просто іграшка, а може, хтось її загубив або… вона небезпечна.
— То що ж робити? — запитав Левко.
— Перше правило: не торкайся невідомих речей.
— Друге: не розкривай їх і не натискай нічого.
— Третє: поклич дорослого або поліцейського.
Левко слухав уважно й навіть повторював уголос, щоб запам’ятати. Потім вони разом із їжаком покликали сторожа з парку. Той прийшов, одягнув рукавички й обережно підняв коробочку. Виявилося, що це зламаний пульт від дрона, який загубив якийсь підліток.
— Добре, що ти не торкнувся, — похвалив сторож. — А то могла статися біда: дроти, батарейки — усе це небезпечно.
Їжак Сторожак усміхнувся:
— Молодець, Левчику. Тепер ти — помічник Патруля безпеки!
З того дня хлопчик зробив собі маленький значок і розповідав усім друзям у дворі:
“Якщо знайшов щось незнайоме — не торкайся, не розглядай, а швидше клич дорослого!”
А блискуча коробочка більше ніколи не з’являлася. Зате в Сонячному з’явилося більше дітей, які вміють бути обережними.
🌟 Мораль казки:
Цікавість — це добре, але розумна обережність — ще краще. Не все, що блищить, безпечне!
